Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
дивилися, щоб котик до річки не бігав, а хлопчики котика в траві підстерігали. Та хоч як дівчатка за котиком гляділи, він раз-у- раз до річки бігав подивитися, як жабки від нього у воду стрибають. І от одного разу, тільки він почав жабок ганяти, як де візьмись Дружок: ”гав! гав!” Крутнувся Пушок додому тікати, а Дружок перед ним стрибає, не пускає до паркану. Нявкнув котик з досади, повернувся й помчав через кладочку на той бік річки. Уже й не дивиться, що під ним вода. А Дружок за ним! От-от ухопить! Пушок уже до кінця кладочки добіг, хотів на берег стрибати, а тут із трави Воля й Андрійко: "Тигр! Тигр! Ба-бах!” З переляку Пушок метнувся убік і... бульк! у воду. Дружок з розгону на Андрійка налетів, збив його з ніг і разом з ним у річку покотився. Воля Кинув рушницю, сорочку з себе й стриб! — у річку братіка рятувати. А кладочка аж двигтить — біжать уже Оля й Марійка свого котика обороняти. А на березі ні котика, ні Дружка, ні хлопців! Що ж таке? Коли дивляться — вилазить із річки Воля, і тягне за собою Андрійка. І обидна такі мокрі та брудні! І Дружок із води на берег лізе, а в зубах у нього... Пушок! Дівчатка так і кинулись: — Ой! Задавив нашого котика! А Дружок поклав котика на траву, лизнув його просто в губи й почав від води обтрушуватися. Нагнулась Оля до котика, а він ледве ротика розкрив: ”Мє-є-єв!” Тут Воля підбіг, свою сорочку в руки Олі сунув: — Загорни, щоб не простудився... Вхопила Оля Пушка на руки, у Воліну сорочку загорнула й побігла додому. Побіг за нею Дружко, та Марійка одігнала його. Дома Оля й Марійка Пушка обтерли, обсушили, зігріли й почали теплим молочком напувати. А він напився молочка, умився трохи й шурх! — з хати в садок! Дівчатка туди-сюди — нема Пушка, вибігли в садок та й стали: сидить Пушок на парканчику, умивається та на Дружка сичить, а тікати не тікає. А Дружок до нього зіп’явся й тільки хвостом своїм матляє. Дивляться дівчатка, а у траві тихенько — тихенько Воля й Андрійко сидять. Винесла Оля Волі його сорочку, а він очі спустив, почервонів та й каже: — Не сердьтеся на нас... Ми вже знаємо тепер, що так недобре гратися. Погано з Пушка тигра робити... А Андрійко погладив свою ще мокру голівку й додав: — Еге! У річці дуже погано! Добре, що Воля плавати уміє. І я навчусь... А Дружок наш молодець! — Добре, що наша річка таки неглибока, — посміхнулася Оля. — Ну, то вже сварці кінець! Коли вже Пушок з Дружком помирилися, то й нам нема чого гніватися. Від того часу діти знову один до одного гратися ходили, а Дружок з Пушком такими друзями стали, що всі дивувались, як то пес із котиком грається, навіть жабок для нього на березі річки ганяє. НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ, 1976 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
