Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Тільки між нами і телефоном Чи справді українки рівноправні? Гантерська рання осінь була тлом для дружньої розмови поміж моїми двома знайомими на досить сучасну тему, а саме: наскільки наші жінки рівно правні. Дискусія розпочалася згадкою про статтю в Нью-Йорк Таймс-і (на почесній сторінці, напроти редакційної!), що заторкувала нерівноправне ставлення римо-католицької церкви до жінок — у справі висвячування їх на священиків. Щоб така впливова газета бралася до такої теми — це про мовистий сиґнал. Та мої співрозмовниці не були однозгідні. Пані Людмила вважала, що вже аж так далеко нема чого йти українським церквам, а тим більше, коли це досить безнадійна справа, головно в право славній церкві, де жінкам заборонено навіть ступити ногою поза іконостас. Пані Марта завзято доказувала, що це залишки впливів жидівської релігії, яку християнство перебрало частинно. ”Не забувайте, що на землях, де витворилась Україна та її передвісники, нерівне трактування жінок було зовсім неприродним і неорганічним явищем. І трипільці, і роксоляни, і ранні слов’яни Київської Руси жінок не так то дуже обмежовували!" Пані Людмила пригадала, що за скитів жінки не були рівні. П. Марта: "Так, але вони прийшли як кочовики! А в наших степах кам’яні баби перестояли тисячоліття, передаючи нам деякі пригадки!” П. Людмила: "Це правда, ці баби й фіґури поганських божків тому, мабуть, допровадили східню християнську церкву до того, щоб не приймати статуй по церквах, щоб людям не пригаду вати давнини!” — Так, пані Людмило! Давнини і рівноправства! Колись у Греції та на Криму жінки були жрекинями. І щоб від цього втекти, жінок видалили з головної частини східньої церкви. Як це боляче в 1976 році бачити в українській церкві хрищення дівчинки і хлопчика. Ритуал не такий самий. Хлопчика несуть до престола, а дівчинку вже не можна. Уже від цього моменту їй не дозволено мати ті самі права. А причина — у ранніх роках християнства, що поборювало культ жрекинь. — Пані Марто, я ще недавно бачила вінчання однієї пари. Дружки й дружби були молоді, а підписували як свідки два старші панове, бо молоденьким, а ще паннам "не випадає підписувати документів". Це ще ’’пахне” минулими століттями, коли такі обмеження були легальними. Ця сторінка вже тепер закрита. Але чи нам потрібно ще й наше церковне життя модернізувати? Пані Марта обстоювала не модернізацію, а лише принцип. ”Ці обмеження для жінок у нашій церкві були писані понад тисячу років тому та й часто ченцями (а тому й антифеміністами, для яких жінка була часто майже символом диявола). Це довело до того, що навіть і тепер ще деякі жінки (головно селянського походження) бояться йти до церкви (чи й поцілувати хрест) у певний час кожного місяця чи після породу дитини. Колись увійшло це в книги з практичних причин, але, щоб сьогодні ще трактувати ці звичаї — це вже смішно. Ми хвалимося, що наші жінки державою керували, армію вели — а тут же не допускають їх у церкву звички-забобони!" — Я погоджуюся з цим, пані Марто. Але ж чи потрібно аж жінок-священиків? — Пані Людмило, може деякі жінки могли б бути більш успішні в цій ділянці? Життя наших сусідів, інших християнських церков, швидко покаже нам, хто тут має рацію. І може тоді українка матиме можливість бути повноправною людиною, (чи так, як тепер у нашій парафії, наприклад: до церковного комітету не виберуть ніколи жінки, а представниця сестрицтва може лише прислухуватися). Любов Калиновим Л ист и до Редакції Дорога Пані! В першій мірі почуваюся до милого обов’язку зложити Вам свій малий голос у піддержці Вашої великої праці в редагуванні журнала та подякувати Вам за вигляд ’’Нашого Життя", яке є поставлене на високому рівні, якщо ходить про саме технічне оформ лення, і також за цікаві й різноманітні статті, які із справжньою приємністю читаю. Дуже цікавий кутик "Між нами а телефоном”, де є порушені дуже різні, одначе актуальні справи. Я вірю, що часто стають помічними у розв’язці проблем неодній із пань. Ярослава Сена, Дітройт Подяка Сердечно дякую членкам 91 Відділу СУА за влаштування мені зворушли вого дівич-вечора. З цієї нагоди дарую 25.00 дол. на Музей СУА. Реня Цегельська — Цюк СЕСТРА ПОШУКУЄ БРАТА Пошукую свого рідного брата, Богдана Ромашко. Народився він 23 лютого 1927 року в селі Григорів, як син Данила і Марії. Хто знає щось про нього, прошу повідомити на адресу сестри Зеновії Маленик: Zanobia Malenyk 31 Graham St. Swindon Wilts SNI 2EZ England НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ, 1976 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
