Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ти, що наші батьки, чи діди, тобто ті, які виростали на переломі 19 і 20 століття, мали важчі побутові умовини життя і то не тільки на нашій батьківщині,але й в усьому світі. Не було ні тих середників комунікації, ні таких улегшень щоденного життя, такого, просто кажучи, комфорту. Матеріяльне багаство не абсорбувало так мешканців земної кулі, як тепер. Молодь виростала у твердших умовинах і то, підкреслюємо, не тільки на наших землях чи в Европі, але теж і тут в Америці. Зате психічно, ідейно, умово перед нею було далеко менше проблем. Людина все життя вибирає якою дорогою їй іти. Вільна воля а теж відповідальність за те що ми вибираємо, це великий, але теж і важкий дар. Колись тих стежок, можливих до вибору, було непорівняно менше, то й блудити не було так легко, як тепер. Дарма, що ті дороги, які були перед молодими були трудні й кам’янисті. Це проблеми не тільки нашої молоді, але усіх країн світу. Вона з однієї сторони трохи розпещена вигідним під матеріяльним оглядом, комфортовим життям, що все таки впливає теж на психічну здібність зносити труднощі, від речення, посвяту, обмеження. З другої сторони міражі матеріяльного успіху, добробуту заслонюють не раз усе інше. Буває навпаки, як у гіппісів доводять до абнеґації, утечі від перегодованої, зматеріялізованої суспільности, до пошукування чогось незвичайного без уміння розрізняти вартісне від безвартісного. Нашій молоді доходить ще проблема двох світів: погодження свого походження з країною поселення. Вона хоче бути ’’дома” в країні, де родилася чи росла, не хоче бути вічним іміґрантом, а рівночасно не хоче і не повинна позбутися своєї національної ідентичности. Молодь тужить (в більшості) за незвичайним, героїчним навіть. Перед молоддю початку нашого століття поняття про героїчне, незвичайне було легше до окреслення, майже одно значне. Це була боротьба за самовизначення народу, за самостійність України. За ту ціль платила вона дорогу ціну волі, життя, розлуки, жаху, терпінь. Нашій теперішній молоді, хоч жити їй вигідніше, але вибирати дорогу у сучасному світі, повному різних можли востей, навіть включаючи багатство, вигоду— важче. Любов батьківщини, яку інколи хочемо засіяти самими кличами, чи примусом, може стати терням, що, вбите у серце, дає почуття, що приналежність до нашого народу це тягар, а не джерело радости, гордости, інспірації. Скільки звідси комплексів! Включно з тим, що молодь, вихована навіть у найбільш свідомих середовищах, встидається вживати української мови в присутності чужинців, або погорджує тими, хто говорить англійською мовою з акцентом, який зраджує їхнє походження. А ми ж приїхали сюди і живемо у цій країні як раз тому, що вона є вільною країною, та що вона дозволяє плекати свої національні цінності, дає для цього всі можливості. Прийти і вмерти на своїй землі (З тюремних поезій) Ще того віку вистачить, ще того життя полинного, щоб вік перебрести, лишивши цю пустелю, як хрест лишають на могилах... Злого, найзлішого не вигадати дня, ніж цей, розпятий на дротах ослизлих... Як вечорова кров забризне на обрій неба, я твоє ім’я повторюю в молитві. Шепіт гасне, як гаснуть зорі в вечоровій млі. Ще того віку вистачить для щастя — прийти і вмерти на своїй землі. Стефанія Шабатура Нелегко було бути молодим у ’’тих" часах. Вони ж бо вимагали посвяти, труду, а то й життя. Але рівночасно вибір дороги був легший, а посвята для батьківщини давала почуття щастя, найвищого щастя, гордости. Нелегко бути молодим тепер, бо перед ними багато можливих доріг і треба вибирати якою йти. Нелегко й тому, що любов батьківщини вимагає у даній хвилині, не так жертви життя і волі, але послідовного труду, щоб цю батьківщину пізнати, бо любити можна тільки те, що знаємо, для чого трудимося. Навіть рідна мова не приходить до них сама, її тут треба вивчати, як вивчати треба те, що ми звикли називати "правдою про Україну". І тільки тоді зникне це почуття меншевартости, яке часто є джерелом невдоволення, приг нічення. Тоді — бути українцем це буде не тільки одідичена конечність, але свідомість, яка заповнить глибоким творчим змістом життя, визначить його непересічну ціль і призна чення. А безцільність, беззмістовість існування це суспільна хвороба, яка нищить молодь не однієї сучасної багатої і нібито щасливої країни. УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ 203 SECOND AVENUE- NEW YORK, NEW YORK 10003 ВІДКРИТИЙ ДЛЯ ПУБЛІЧНОГО КОРИСТУВАННЯ СЕРЕДА, СУБОТА, НЕДІЛЯ: год. 1-5 ПО ПОЛ. ПЯТНИЦЯ: ГОД. 3-7 ПО ПОЛ. В ІНШИЙ ЧАС, ЗА ДОМОВЛЕННЯМ: ТЕЛ. (212) 228-0110 2 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ, 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
