Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
перебралась ”на Мадонну”, тобто до української гостиниці в самому центрі Риму, звідкіля зручніше оглядати це ’’Вічне Місто”. Жаль мені було покидати тишу й спокій моєї кімнати, милих сестер і всіх, що там залишалися, та хотілося нарешті походити вулицями цезарів і Бруттів. 1-го серпня я перебралась до гостиниці. Українська гостиниця на "піяцца Мадонна деї Монті” — це будинок, який вже три століття є українською власністю. Тут наші посли приймали гостей, тут, в церкві св. Сергія і Вакха відправлялись молебні за вірних синів України, тут висить ікона чудотворної Жировицької Матері Божої. На корот кий час цей будинок попав в чужі руки, але Блажен- ніший Кардинал Йосиф Сліпий відкупив його і тепер, коли українці приїжджають до Риму, вони мають свій притулок, свій дім. На долині — церковця, з боку — їдальні, кухня. На другому й третьому поверхах неве ликі, але затишні й чисті кімнати для туристів. На четвертому поверсі — музей, де зібрані рідкісні твори наших мистців, вишивки, чудові приклади народнього мистецтва, пам'ятки старовини, фото графії наших вже знищених церков, ризи й клейноти та рідкісні ікони. А на даху будинку — столики, квіти в вазониках і можливість сидіти спокійно під відкри тим небом гомінкого Риму і насолоджуватись свіжим повітрям і, за склянкою вина, прислухатися до давно затихлих голосів минувщини... (Що ми й робили!) В підземеллі будинку — розкопки. З гостиниці, де я мешкала чотири тижні, я щодня ходила походом на Рим. З українських установ відвідала манастир Василіянок, Василіян, Велику Василь і Маланка, а також свічки у срібних ліхтарях. Ми дивимося через вікно — а перед тим трохи хухаємо на нього, бо замерзло — і біжимо сказати мамі, що вже є зірка. Перед вечерою ми йдемо до мами і до татка з про- скурою, помазаною медом, і цілуємо їх в руку, а потім також татко цілує кожного в голову. Потім татко молиться і ми сідаємо їсти борщ з вушками. Далі йде риба, тепла і зимна, голубці з білою підливою, пироги — одні з квасною капустою, а другі з повилами, варені сливки і кутя. Татко завше згадував якісь гаталамайки, що їв, як був малий, і мама написала до тети Дорці, до Перевізця, як їх робити — і зробила. Але татко каже, що то не такі. Зате є маківник, тістечка і торти, а під вікнами вже колядують колядники. Ромко зі Стефком бігають носити їм гроші, але насамперед мають запитатися: "Як багато вас там є?" По вечері татко грає з нами (раз на рік!) в карти, короля. Є три премії: десять грейцарів і два американські горіхи, такі трикутні, що їх тяжко розбити, але дуже смачні, далі п’ять ґрейцарів і волоські горіхи, а остання — два ґрейцарі і трохи піскових горіхів. Я граю на спілку з мамою, ми все програємо і заїдаємо червоненькі ябпучка. За кілька днів є таткові іменини, вони на сам Новий Рік. А день передтим є іменини нашої мами. Меланії. Уже зранку люди присилають мамі рожеві камелії, або азалії, що є рожеві, або білі. Я кажу мамі віршик, мене навчила Іренка, а вона дарує мамі від себе велике пуделко папільотів, котрі зробила, як мама не бачила. А від татка мама дістала тепленький кожушок бігати на ґанок, бо мама тримає там взимі, в дубовій шафі, м’ясо. Жадні гості того дня не Семінарію і манастир Студитів в Кастель-Гандоль- фо, де я була декілька разів, бо там відпочивав тепер Блаженніший. * * ★ Цікаве місто — Рим! Ватиканський музей з Сікстинською каплицею, де була аж чотири рази і ще всього не бачила, Колізей, де уява починає ходити ходором, Пантеон — що за почуття пропор ції й ґрандіозности!, Форум Романум, Вілла Борґезе, Етруський музей, Рим Мусоліні, з його олімпійською площею й безліччю клясичних статуй, які чомусь виглядають тут і не клясично і не на місці. В римській опері ”ля Скаля" насолоджувалась мело дійністю трагедії бідної мадам Батерфляй, в величавих руїнах римських купелів "ля Каракалла” я бачила оперу ”Аіда”, з колесницями, верблюдами й кіньми на сцені, звуками трагедії в повітрі і зоряним італійським небом над головою. В руїнах Базиліки ”ді Марензіо”, також під відкритим небом, чула Ген- деля ’’Месію" і разом з тисячами слухачів встала, до глибини зворушена, коли прозвучало оте "Алелуя! Алелуя!”. Рим є хвилюючий і повний несподіванок! В Римі можна ходити цілий рік і ще часу забракне! Пригадуються мені слова однієї прочанки: ”Ну й що тут доброго у цьому брудному огидному місті? Купи каміння, навіть не чищеного, запилені, брудні пам’ят ники. Хоч би їх ті італійці від сажи відмили! Фуй!” Ну, хто на що дивиться. До декого це "нечищене каміння” та "запилені пам’ятники” говорять минув- приходять, вони мають прийти завтра, а зрештою, мама не має часу. На Новий Рік, то є на таткові іменини, ми всі бажаємо таткові здоров’я і щастя, а потому всі йдуть до церкви: татко буде правити там Службу Божу, а Ромко буде служити. Приходить листонош і приносить цілу купу листів, я їх можу отвирати, а там — карточки з пташками і квітами, сріблом і золотом пописані. А деякі, подвійні, мають всередині цілі домики або каплички, вони розсуваються, як живі. Я маю поскладати їх на тяжку тацу, тим часом до сальону, а завтра вони вже будуть мої. Як татко з нашими дітьми вернувся з церкви, то зараз зачинають з’їжджатися і сходитися учителі і учительки, їх зробиться повна хата. Потому для них подається велике друге снідання. Іренка і хлопці бігають подивитися через шпарку між дверима на своїх професорів: пан Сайко так голосно сміється, а пані Рузя Ґрабовська, котра є дуже стара, намалювала собі на лиці два червоні пляцки. Вже смеркає, як учителі роз’їжджаються. Тоді за ними борзенько порядкують, бо незадовго мають прийти інші гості. Всюди засвічені лямпи, як ті гості зачинають з'являтися. Отець Лопатинський прийшов з панею Лопатинською, котра тримала мене до хресту і я маю від неї срібні, позолочувані ложечки з церквами. Отець Клюґ, який учить у школі, прийшов сам, бо він не має пані Клюґової. Приходять різні пани і пані з міста, а з Перегінська приїжджає пан Борачок з чорною борідкою і пані Борачкова, дуже висока і біла на лиці. Вони часом при- Докінчення на обкладинці НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1976 17
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
