Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Наше Інтерв’ю Вдруге розмовляємо з Оксаною Грабович Це вже вдруге запрошуємо мґр. Оксану Грабович, щоб відповіла нам на декілька питань. Просимо, щоб розказала про свою працю при влаштуванні першої вступної виставки Українського Музею. Вперше наше інтерв’ю з нею було поміщене у ’’Нашому Житті’’ за вересень 1972 р. Тоді то працюва ла пані Оксана над етнографічною збіркою СУА, яка знаходилася в Українському Інституті Америки. Тепер ця збірка знову під її опікою, але вже у власному домі СУА при Другій Евенью в Нью-Йорку. Не будемо тут повторювати усіх біографічних даних Оксани Грабович, відсилаючи читачів до 7-го числа НЖ з 1972 р. Пригадаємо тільки, що вона закінчила студії слов’янської етнографії та соціо логії на Історично-Філософічному Відділі Ягайлон- ського Університету у Кракові. Згадати теж слід, що вона продовжувала студії в Гарвардському Універси теті, де її краківські студії були зачислені і де вона присвятила свою увагу фолкльорній слов’янській мітології. Тепер має вона статус докторанта на факультеті суспільної слов’янської антропології в Університеті Массачусетс, в Емгерст — University of Massachusetts, Amherst. Зв’язана вона своєю працею з Гарвардським Інститутом, де співпрацює при підготовці виставки з нагоди 100-ліття поселення українців в Америці, яка має дати огляд інтелектуального вкладу українців в культуру цієї країни. Очевидно у нашій розмові передусім цікавить нас Музей, якому Оксана Грабович присвятила від весни цього року багато не тільки часу та праці, але теж зацікавлення та ентузіязму. Наші питання ставити будемо не в хроно логічному порядку тобто не від початку, але від кінця, тобто від першої виставки — відкриття, яке від булося, як відомо 2-3 жовтня ц. р. Питання: З-поміж показного числа предметів вибрали ви деякі; яку засаду прийняли ви при їх виборі та укладі, чим керувалися? О. Г.: Це була найтрудніша для вирішення справа. Звичайно виставка повинна мати одну тему, наприклад, історія вишивки, або ритуальне значення якогось предмету, чи його функціональне при значення. Ця виставка була вступною, впроваджуючою, і тому треба було дати хоч мінімальну репрезентацію кожної групи предметів зі збірки, тобто приклад: вишивання (сорочки, рушники); тканин (скатерті, рушники, ппахти, обгортки, фоти); килими; кераміка; вироби з д ер ев а та металю. Писанку не припадково на цей раз поминули ми, бо вона найпопулярніша і могла б відвернути увагу від інших ділянок. Не показано теж виробів шкіряних, бо вони вимагали ще багато праці над їх підготовкою, чищенням тощо. При тому хотілося і треба було показати не тільки сам предмет, але і його функцію, пов’язання з О к са н а Г р а б о в и ч к у р а т о р М у зе ю O k sa n a G ra b o w ic z. M u seu m C u ra to r життям людини. Це зроблено при помочі світлин з відповідними написами. Питання: Що могли б ви сказати про спосіб уложення та представлення публіці предметів на цій виставці. О. Г: Це якраз одне з найтрудніших питань і завдань, яке було перед нами. Дуже важко погодити зовнішні та внутрішні вимоги. Зовнішні це ті, яке ставить сучасне музейництво. Система, яка обов’язує у всіх музеях, вимоглива і сувора. Деякі вимоги такі, що від них залежить визнання нашої збірки як Музею, т. зв. акредитація, з усіма зв’язаними з тим статусом привілеями та зобов’язаннями. Дечого не вільно робити з огляду на вимоги консервації, наприклад, не можна уставляти манекінів з одягом без охорони склом. Не допускається, теж згущення предметів. їх кількість залежить від поверхні, якою диспонуємо. Кожний предмет мусить мати відповідне місце і простір. Тому то виставлено тільки біля 8% усього, що є у збірці. Це вимоги музейних приписів, які важко погодити з тим, що я окреслюю внутрішніми вимогами, тобто тими, які ставить наша публіка. Наша суспільність звикла до т. зв. виставок народньої творчости, де про успіх рішає кількість показаних предметів, а не їх тематичне усистема- тизування. Музей це едукаційна інституція і вимагає такого укладу, який є потрібний для тих цілей, а не тільки для естетичних вражень. Питання: Я свідома того, що так в часі пресової конференції, як і під час відкриття Музею, ви були надто зайняті щоб ’’збирати” інформації про враження тих, хто відвідував його. Все таки, може, якісь уривки закарбувалися у вашій пам’яті? О. Г: Було, справді, так багато людей, що годі на це питання вичерпно відповісти. Під час пресової конференції багато часу і уваги треба було при святити репортерці Нью-Йорк Таймсу, яка прийшла, мабуть, досить упереджена. З її речевої замітки у Нью-Йорк Таймсі видно, що її наставлення змінилося після докладного оглянення виставки та моїх пояснень. Це, що вона написала, свідчить, що потрактувала нас поважно. Її, до речі, не вражало те, що виставлених предметів не було багато, навпаки, навіть зауважила, що в одній ґабльотці не повинно бути аж три сорочки. З інших зауважень для мене важливе було те, що НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1976 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
