Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛИСТ, СПОВНЕНИЙ МАТЕРИНСЬКОЇ РОЗПУКИ Загальну радість з приводу Дня Матері у вільно му світі пригасив розпучливий лист до публічної опінії Оксани Мешко, мами театрального діяча Олекси Сергієнка, якого московсько-больше- вицький суд у Києві засудив на 7 років суворого режиму і на 3 роки заслання ”у періоді чергової кампанії політичних арештів в Україні і пересліду вань творчої інтелігенції та працівників культури”. О. Сергієнко народився в 1932 р. і хворіє обо- стороннім туберкульозом легенів. Не зважаючи на тяжкий стан його здоров’я, адміністрація тюрем накладає на нього додаткові покарання в формі карцеру і голодового режиму та впорскування вбивчих ліків. "Усе те — пише в своєму листі-зверненні мама засудженого — спрямоване, щоб вбити людину, яка не вчинила жодного проти-конституційного злочину, ні не заподіяла зла суспільству. Своєю професійною і суспільно-театральною діяльністю на полі рідної культури Сергієнко сіяв розумне, добре і вічне”. ”Не дайте загинути людині-громадянинові!" — закінчує свого листа страждальна мама. (За пресовою Службою ЗП УГВР) М а т и й д и т и н а . — О ф о р т . — Оксана Л укаш е вич-П опо н M other and C h ild — a rtist Oksana Lukashevych-Polon. Світ став іншим не лише в технології, але також в політиці, соціології, мистецтві, музиці, а навіть в релігії. Хто скорше це зрозуміє, той скорше буде мати успіхи. Росіяни, найбільша складова одиниця СССР, є відсталі у всіх тих галузях і цивілізований світ їх такими бачить. Українці, які є другим по величині народом в СССР і які мають більше відношення до західньої культури, ніж усі інші складові республіки СССР, повинні цей момент використати. І тут надзвичайну велику ролю може відограти наша українська діяспора. Одначе, щоб добитися будь-яких успіхів, треба себе у відповідному напрямі духово і організаційно наста вити та вкластися у нові методи дії. Як і хто це повинен робити? Питання складне, але можливе до виконання. Головне, зрозуміти що дотеперішня наша праця, боротьба і навіть великі жертви та героїзм не принесли сподіваного успіху. Значить, треба шукати кращих способів та доріг, інакше будемо, як досі, боротись за Україну, не осягаючи цілі. Перше питання: як? Спосіб знайти можна через дискусію, в яку треба втягнути весь провідний актив серед ньо-молодого і молодого активу. Друге питання: хто? Ті, що виринуть у ході дискусії і стануть керівниками нашого організованого життя, зумівши поєднати ідею українського визвольного процесу з сучас ними нам процесами життя. Дискусію треба розуміти, як конфронтацію минулого із сучасним, яка (дискусія) повинна і мусить бути на академіч нім рівні, без політиканства, чи інтерпретацій, які виходять із партійних, чи ідеологічних заложень. Шукання правди, виявлення якнайкращих засобів інформації, випрацювання нових і реальних метод дії, комунікації та напрямних. Дискусія через семінарі, конференції, пресу, кореспонден цію, а найголовніше — із своїм власним розумом. А у всім цім повага, взаємна толеранція, довір’я і шукан ня спільного. Одного! Люди, які прийдуть до виконання реальних завдань, виринуть самі в процесі загальної дебати і вони напевно будуть чесними носіями нової ідеї та чину, бо вони не будуть кимось наставлені, накинені, вибрані, чи впрошені. Але десь мусить бути цього початок. Хтось мусить дати ініціятиву. Дотеперішні наші центри такі заняті, такі перечулені, такі розсварені і, врешті, такі далекі від дійсного сьогод нішнього дня, що їх краще залишити для цих самих їм улюблених засідань і конвенцій та заяв, які вони вважають за мотто свого існування, чи дії. Чому ж би цього нового процесу не започаткувати нашій організованій і діючій українській жіночій спільноті. Так, так, українській жінці, бо вона, здається, має для цього більші шанси, ніж це дотепер показав світ чоловіків. Взявши до уваги, що жінка являється в сьогоднішнім цивілізованим світі повновартісною одиницею суспільства із всіма рівно правними привілеями, ми, українці, можемо це практично підтвердити, — даючи можливість ініціятиви та керівництва українській жінці, яка зможе започаткувати в нас нові дні, які не будуть лише мрією, чи вічною теорією, а фактичною дійсністю, якої так потребує український нарід на Рідних Землях і тут, у вільному світі. А щоб це сталося, треба обом статям жіночій і чоловічій, мати до себе взаємодовір’я і пошану. НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ, 1976 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
