Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Приглядайся, якщо хочеш. Оглянь усе, — він вказав рукою на ґалерії — Піди туди теж, як хочеш, подивитися, як воно виглядає звідтіля. Але перше розладуй кахлі. З цим Ждан попрямував до риштовань за вівтарем. Берн хвилину стояв розгублений. Щастя зустріло його вдруге цього дня! Схилившись, якомога швидше'виймав кахлі та складав їх у стоси. Скінчивши хвилину стояв і розглядався довкруги. Майже звідусіль арки запрошували його до кімнат, які ледве видні були з місця, де стояв. Вибравши навгад одну з них, пройшов попід неї й опинився в малій кімнаті. І тут знову арки з усіх сторін манили його до дальших кімнат. Далі і далі, на превелику втіху, арки вели його з кімнати в кімнату, аж доки він зовсім згубився в тому лябіринті. А тоді несподівано, коли перейшов ще одну арку, опинився знову у великій центральній кімнаті, під ґалерією, але по протилежному боці від місця, звідки почав свої мандри. Зупинився з усмішкою здивування на обличчі. Зразу наліво прогін вузьких сходів вів на ґалерію. Вони манили його теж і він почав спинатися вгору. Наверху він пристав, підійшов навшпиньках до поруччя на краю ґалерії. Коли глянув звідти, йому перехопило дух. Навіть не снилося, що це так може виглядати. Цей вид був об’явленням. Взір мозаїки і кахлевої підлоги перед вівтарем, хоч ще не закінчений, повів його погляд аж до вівтаря, як до місця драматичного значення. Вперше він побачив, що кахлі його майстра, хоч гарні самі собою, були лиш частиною величавої цілости. Ось що велика княгиня Ольга побачить, коли стоятиме на цьому ж місці! Довго стояв Берн причарований видом малярів при праці на риштованні. Йому здавалося що їхня праця це якісь чари. На висоті місця, де він стояв, навіть відгомін їхньої розмови, що відбивався від стін і кружляв у повітрі, здавався позасвітньою музикою. Але це ще не все, що трапилося того дня. Коли врешті він відірвав свій погляд, вперше зауважив на підлозі біля поруччя дерев’яну скриньку з віком. Він підійшов навшпиньках і заглянув до скриньки. Це була скринька з знаряддями. Він став навколішки та почав оглядати одне за одним. Впізнав молоток, сокиру, долото, але тут було одне двоголове знаряддя, якого він ніколи не бачив. І ще одне — наче велика груба голка. Та ще довгий шнурок з вагою на кінці. Берн здогадався: це ж мусить бути знаряддя, яким будували цю церкву.Він вдивлявся в них, дивуючись, що такі малі прилади в людській руці спроможні збудувати таку величаву будівлю. Він не міг тепер стриматися. Відрухово підніс молоток та важив його на своїй руці. Він пасував до його руки. Нале жав сюди. І — він буде будівничим... як Ждан. Зухвала, аж страшна мрія. Справді, нездійсненна Тільки щоб хтось показав йому як. За ним почувся шерех. Наспіх поклав молоток у скриньку. Карі підійшов до нього: — Це знаряддя майстра — сказав. — Він не радий, коли хтось доторкається цього. — Я знаю, — промурмотів Берн. — Я не навмисне, я лише... Карі усміхнувся: — Все гаразд, — сказав. Щоб надробити втрачений час, Берн біг цілу дорогу додому, погойдуючи порожніми кошиками і спритно про- смикуючися поміж прохожих. Передусім не сміє тепер про винитися перед майстром. Після того пам’ятного дня Берна часто посилали до міста. Коли лише міг, він нишком ішов оглядати церкву. Тепер ремісники пізнавали його і вже не дивилися на нього допитливо. Інколи він на хвилинку зустрічався з Жданом або Карі, а головний будівничий пересилав через нього доручення для майстра. Берн з дедалі більшим захопленням слідкував за при крашуванням церкви. Він дивувався із праці кахлярів, малярів ікон і тих незнаних різьбарів, що вирізьбили іконостас. Але найбільше подивляв працю теслів, які лише сокирою, молотком та не більше ніж тузином приладів побудували величаву церкву. Якби він міг приглядатися, як вони зводять аж до неба цю будівлю! Все таки, коли тільки ця недозволена мрія приходила йому на думку, він робив усе, щоб відвернутися від неї, бож вона була неможлива, отже нерозумна. Але він почав думати про свою працю при кахлях, як про важливу частину загальної праці, навіть дуже важливу, можна сказати. Бож без доброї глини всі старання майстра були б ні до чого. Щораз рідше майстер картав його за залишені в глині камінці. Раз провіряючи приготовану Берном глину, майстер начебто зрозумів щось і зиркнув на Берна погля дом, який без слова говорив про невисловлену дружбу поміж ними. Берн довго пам’ятав цей погляд. Він більше не дивувався захопленню, з яким майстер виконував свою працю. Переклад Олі Стасюк ЦІЛИЙ СВІТ ВЕЛИКА ШКОЛА Казки для дітей награні на ленті У виконані артистки Катерини Бранки Кривуцької Музичне оформлення Марії Лончини-Лісовської Мистецьке оформлення — Едварда Козака Ціна касетки 5.- дол. При закупі 10 і більше примірників 4.-дол. за касетку. Замовляти: Головна Управа СУА Zirka Clark UNWLA або 27' 37 Warwick 108 Second Av. Bloowfield Hills, Mich New York, N.Y. 10003 48013 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1976 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
