Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
кладах я старалась триматись близько до оригіна лів, додаючи пояснення для вжитку науковців. Я не хотіла б переробляти цих казок для того, щоб задовольнити вимоги сучасного ринку. Для цього я ставлю певні межі. Я занадто ціню цю спадщину, щоб підробляти її самовільно на те тільки, щоб бачити своє ім’я на обгортці. Робота ця закінчена і колись, може, буде використана. МТ: Більшість Ваших повістей — про дороста ючу молодь — їх можуть і повинні читати теж і дорослі, але у Вас є ще низка книжок для дітей молодшого віку, і Вас зараховують звичайно до ’’дитячих письменників”. Чи писали Ви колинебудь теж спеціяльно для дорослого читача? МГБ: Ще заки я почала писати для дітей я надрукувала серію есеїв в газеті Вашингтон Пост. І досі часом пишу статті на різні теми. Але щойно недавно я почала думати про те, щоб написати белетристичний твір для дорослих. Від кількох літ я збираю матеріяли і працюю над історичною повістю із часів князя Ярослава Мудрого. Підготовляючись, я читаю багато з ділянки історії, права, фолкльору, літератури, мистецтва, економіки тих часів... Частину цих своїх студій нашого середньовіччя я вже мала нагоду використати і в книжці Берн, син Микули. МТ: Справді. Читаючи Берна, можна бачити, яку велику дослідчу роботу Ви проробили, заки взялися до писання цієї книжки. Чи можете виявити нам деякі таємниці своєї творчої лябораторії? Як саме пишете? Чи для кожного твору робите прелімінарну підготову? Чи робите записки? Чи виготовляєте наперед повний плян композиції? МГБ: Моя метода — це наслідок довголітнього досвіду, багатьох спроб і помилок. Коли в мене з’явиться зав’язок книжки, я довго роздумую над розповіддю, запізнаюсь із характерами, вибираю із їхнього життя події, що мають відношення до роз повіді. Цей процес часом триває роками, а часом всього пару тижнів. Складне питання, коли починати писати. Почнеш завчасно — і розповідь буде лиш мішком безтілесних костей. Почнеш запізно — і бачиш, що твоє власне зацікавлення розповіддю вже послабло. Я, звичайно, пишу перший чорновик дуже швидко, відкладаючи критичні поправки на пізніше. Люблю працювати вдосвіта, пишучи швидко, яких 5- 7 сторінок рукописного тексту, кожного ранку. Я не обов’язково пишу в порядку розповіді. Хоч звичайно починаю від початкової сцени. Кінцева сцена в мене готова часто вже в половині першого проекту. Опісля я починаю переписувати чорновик на машині і тоді відкриваю своєрідний візерунок розповіді і починаю бачити те, чого бракує і те, що зайве. Маючи перший проект машинопису, я починаю розглядати його критично. Тоді я часто із десяток разів його пре- робляю і переписую, аж поки я вдоволена із остаточної версії. Я люблю починати писати восени, коли світ замикається довкола людини, коли менше речей розсівають увагу, коли легше можна бути на самоті із собою. Так, я роблю записки. Від руки, на різних кусках паперу. Це — уривки діялогів, імена героїв і місць, описи поодиноких сцен. Але, коли я починаю писати, я ніколи не користуюся своїми записками. Я ніколи не роблю пляну розповіді наперед. Це робило б її надто непіддатливою. Я йду за головним героєм, і він мене веде. Таким способом я залишаюсь ближче до життя. МТ: Тітка Америка та Дам’янові два світи виявляють Ваше ґрунтовне знання життя й обставин в сучасній Україні. Скільки подорожей в Україну Ви відбули і чи хотіли б Ви сказати кілька слів про Ваші враження і про вплив цих подорожей на Вашу літера турну працю? МГБ: Я була в Україні кілька разів. Перша моя подорож в 1960 році — це було здійснення довічної задушевної мрії. Це був поворотний пункт мого життя. Моє українське походження і моя українська спадщина були завжди в центрі мого існування, але в щоденному побуті я була далека від українського світу, жила майже виключно в американському середовищі. Після моєї першої подорожі в Україну, я почала вивчати українську історію, фолкльор, мистецтво, читаючи та нав’язуючи зв’язки з новими українськими іміґрантами, що прибули до Денверу. Заздрість не є однією із моїх хиб, але я заздрю молодим сьогоднішнім людям, що мають суботні школи, де можуть вчитись про свою українську спадщину, і Гарвард та інші наукові інституції, де можуть продовжувати свої студії про Україну. Якби я мала була такі можливості у час, коли я була студенткою! Моя суботня школа давала лиш короткий курс катехизму, читання з букваря та вправи у каліграфічному писанні. Все, що я знала з української історії та літератури, я навчилася від моїх батьків. Інші діти не мали того щастя, вони виростали убогі духом, не знаючи своєї справжньої спадщини. Наша письменниця — скупа на інформації про своє особисте життя. Але ми знаємо вже з інших джерел, що вона — дочка іміґрантів із Західньої України, Рудольфа та Софії Галунів. Цікаво, що Марія народилася не в Америці, але в Комарні, в Галичині, але майже все своє життя вона провела на американській землі: тут, двадцятилітньою, вийшла заміж за Доналда Блака, що був її професором літератури, тут на університеті в Чікаґо завершила в 1935 році свою університетську освіту. Перед війною працювала державним службовцем-економістом у департаменті праці у Вашингтоні. Пані Блак є матір’ю єдиної дочки — Іларії Галун Гапкінс, що є вже заміжньою і має власну родину, але, як бачимо, затримує по матері родове прізвище Галун. Незначний, але вимовний факт. І хочеться сказати з гордістю і з вірою: а нашому роду таки нема пере воду! І хочеться подякувати Марії Галун Блак від щирого серця не тільки за цікаву розмову, не лиш за привілей знайомства, але й за цю її високопробну синтезу американського українства, що може служити культурним пашпортом нашим молодим поколінням. 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1976 З ЗАБАВИ НА ФОНД МУЗЕЮ СУА Забава м олодечого 104 Відділу СУА в Нью-Йорку, що відбулася 15 травня ц. р. під гаслом розбудови Музею СУА, принесла д о х ід на суму 1.000 дол ., який організатори імпрези передали на Музейний Ф онд. За громадську поставу м олодих членок 104 Відділу щиру подяку складає їм Екзекутива СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
