Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА С ЛУЖ БІ СВОМ У НАРО ДО ВІ (З промови під час похоронів сл. п. Олени Лотоцької) о. В О Л О Д И М И Р А Н Д Р У Ш К ІВ Згадаймо її ’’незлим тихим словом”, бо вона пішла на службу своєму народові, як пророк за голо сом Єгови, щоб вирвати його з оков. Великий наш митрополит, слуга Божий Андрей Шептицький, любив часто пригадувати, що най краща молитва Богові — це служба рідному наро дові в дусі християнської любови. Цей великий заповіт нашого святця Митрополита панував у серцях українського народу, в українських родинах, а вже найбільше — в родинах українських священиків. і саме в родині українського священика, о. Антона Фолиса й Володислави Людкевич народи лася 22 травня 1894 року в селі Любича — Княже Село (повіт Рава Руська) донька Олена. Її дідо був о. Михайло, а стрий о. Йосиф, якого вибрано послом до віденського парляменту. І дідо, і батько, і стрий були великі українські патріоти, тому нічого дивного, що Покійна перейня лася ідеєю служби рідному народові та була вірна їй усе своє життя. Дух священних наших предків неначе втілився в молоду Олену й накреслив їй дорогу до служіння. Вона вчилася в найкращій тоді школі для наших дівчат, у Дівочому Інституті в Перемишлі, з якого вийшло багато наших славних жінок, і однією з них була пані Олена. 1912 року, вісімнадцятилітньою дівчиною, вона одружилася з о. Василем Довбушовським і тоді разом виїхали вони до Америки. Він душпастирював у Пенсілванії, а вона — добра його дружина — опіку валася ревно нашим жіноцтвом, нашими дівчатами, які, приїхавши до нового світу, переживали багато важких років. У них було троє дітей і 12 внуків, яким пані Олена зуміла дати освіту після передчасної смерти її чоло віка. Але головною метою її життя була служба на шому жіноцтву, а одночасно й служба рідному наро дові. Пані Олена прожила в Америці 63 роки, з того 60 років працювала в жіночих організаціях, а майже 50 років у Союзі Українок. Працювала всім серцем і всією душею та ніколи не жаліла свого часу й труду, щоб тільки допомогти добрим словом, доброю пора дою своїм сестрам — членкам Союзу Українок Америки. Покійна була знаменитим промовцем, знала як промовити до душі своїх посестер, які її так любили, цінили, поважали та запрошували до себе. Вона об’їхала не лише всі наші осередки в Америці, але й у Канаді та інших країнах нашого поселення й усюди несла слова розради, потіхи й радости. Вона мала ’’золотий клю ч” до сердець своїх посестер, любила їх, а вони любили її, любили як рідну матір. Вона майже не мала свого приватного життя, але жила Союзом Українок, життям посестер, членок того одного з найбільш заслужених наших то вариств. Її ім’я записане в історії України золотими буква ми, бо вона безмежно любила свій народ, усе життя працювала для його добра. Будуть рости нові відділи Союзу Українок, молодечі, і назвуть їх іменем Олени Лотоцької і пере даватимуть з роду в рід її любов до ближнього, пле катимуть віру й Христову любов і нікому стерти на шого предківського духа, ні новітньому Вавилонові, ні іншому продажному містові . Бо віра й любов міцно закріпилися в нашому народі. НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1976 З О л е н а Л о т о ц ь к а з м о л о д и м и с о ю з н и к а м и (М . Я ц у ш к о і Л. В о л и н е ц ь ) п ід ч а с XVII К о н в е н ц ії С У А у Н ь ю - Й о р к у 1974 р. H e le n L o t o t s k y w ith y o u n g U N W L A m e m b e rs , d u r in g th e X V II C o n v e n tio n in N.Y.
Page load link
Go to Top