Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
прошепотила Надійка. ”0, ні! Я бачу люди ідуть, і ми будемо йти за ними у церкву, а додому знову за ними, із церкви”. Швиденько взули чобітки, одягли кожушки й вийшли з хати. Були і такі люди, що йшли пізніше і не- зауважені між ними було двойко малят Андрійко і Надійка. Помаленьку пройшли вони наперед усіх людей і в лівому куточку проти вівтаря тихенько стали. Пильно прислухалися вони, що говорить духовний отець, тримаючи в руках хрест і свічки. Вони чули, як отець духовний говорить: ’’Різдво для милосердя. Не забувайте самітних, бо в цей день їм потрібне ласкаве слово, вони не мусять бути залишені самі на себе, і подарунок, хоч який безкоштовний, буде їм приємний, бо вони відчувають, що і їх в цей день не забувають. Андрійко і Надійка насолоджувалися церковним співом улюблених ними колядок, котрі їм дома мама раніше співала на Різдво рік-у-рік. Коли люди бачили в церкві малят, вони гладили їх по голівці, а деякі давали подарунки і ласкаво тихенько до них промовляли. Надійці і Андрійкові хотілося, щоб так було весь рік. Після ранішньої Служби Божої всі йшли додому до Різдвяного обіду. Надійка і Андрійко також поспішали додому. Пригадали вони дідуся Опанаса, доброго до дітей, що живе в кінці їхньої вулиці. ’’Давай, Андрійку, попросимо маму, — нехай вона зрихтує нам шматок сальця та кільце ковбаски на подарунок дідусеві, і ми віднесемо, бо ж ми маємо подарунки, на Різдво, а говорила мама, що на Різдво більше дають, ніж отримують. І ми сьогодні зробимо так.” ’’Мама дорогенька” сказав Андрійко, ’’дай нам кільце ковбаски, та сальця на подарок дідусеві Опанасові, що сам живе, та й на самому кінці нашої вулиці. Духовний отець сказав у церкві, що не можна на Різдво лишати людину в самоті, бо для кожної людини Боже Дитя є подарунок Спасіння. — ”1 ще він сказав: подарунки, це не велика коштов ність, але головне те, що людину не забувають”, добавила Надійка. Тихо падали сніжинки і застилали тоненьким білим килимом доріжки до хати дідуся Опанаса, а двойко малят ішли весело і поспішали. Засяло обличчя дідуся Опанаса, коли зайшли Андрійко з Надійкою до нього в хату і заколядували: Ісусе любий, ми не багаті золота, дарів не можем дати. Та дар цінніший несем від мира то віра серця, та любов щира. Дідусь діток у голівки поцілував і медяником їх обдарував. Марія Жижка рис. Ліда Пясецька ШЕВЦІ Швець, швець, горобець! А шевчиха — горобчиха! Шевченята — гороб’ята! Роблять птахам черевики То маленькі, то великі! А коли настала осінь — Горо бці лишились босі! Бабай НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1976 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
