Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У СВЯТУ НІЧ Василь Софронів Левицький Тиша. Благословенна тиша над землею. Така тиша буває тільки там, у рідному краю. М’яка, майже нереальна. Біла рука пухкого снігу приглушила всі звуки, затерла всі контрасти кольорів, загладила гос трість ліній, зняла з краєвиду сувору правду віддалі та перспективи, поклалася ніжним, цілющим дотор ком на душу. Бреду знову засніженими стежками саду і слухаю. У білій тиші — таємні кроки. Це Він іде. Христос-дитина. Згадую і мрію. Бо хочеться, так до сліз хочеться пережити ще хоч раз, ще хоч хвилину такої різдвяної тиші у рідному краю. ★ Сани пливуть по твердій дорозі, як човен по воді. Коні рвуть сніг з-під копит і бризкають ним, як піною. Тільки десь-колись цокне орчик, форкне кінь, заскрипить копаниця на затоках. У вечірньому сутін ку під горою — село. Блимають віконця. Десь заскрипіли ворота. За кожним віконцем мигають тіні. За кожним столом, у кожній родині, в ритуалі Святої Вечері родиться Син Божий — вічна Правда і вічна Любов. У цю тиху ніч, святу ніч... До вас, до вас, далеких, засніжених піль, і сіл , і міст моїх їду в тихих санях моєї туги. Швидше! Швидше! Пливуть сани, б’ють копитами коні, а я їду і їду, і ніяк доїхати до вас не можу, дні мого дитинства, сліди стіп моїх на білому снігу! На фіолетному тлі різдвяної ночі зариси трьох дерев’яних бань і золоті квадратики ясноосвітлених віконець. Немов із штуцерної музикальної скриньки несуться з церкви величні звуки у засніжену даль. ” Бог предвічний народився...” Стаю у притворі цер кви біля замурзаних цілунками, прибитих ніг Спасителя, притискаю гаряче чоло до холодного одвірка і співаю разом з вами, мої далекі, мої дорогі: ’’...прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь і утішився”. "Липнева Отрута” — (вибране) Торонто-Вінніпеґ — 1972 Василь Софронів Левицький — письменник і журналіст, помер у Торонті 1 листопада 1975 р. на 76-ому році життя. НАШ А ОБКЛАДИНКА Мистецьку творчість хтось порівняв до дерева, якого коріння сягає глибоко в землю, а корона простягається угорі широким кругом поза границі землі, з якої дерево виросло. Таке окреслення дуже відповідає творчості Миколи Буто- вича, якого ’’Мадонну” містимо на на шій обкладинці. Він уроджений в Україні (1896 р.) у сім’ї старої ко зацької старшини, виростав в око лицях з гоголівською традицією, полюбив перекази, пісні і природу рід ної землі. Вправді покинув її молодою людиною, під час І Світової Війни, але зв’язок з українською традицією у нього ніколи не обірвався, навпаки він вивчав українську мітологію, звичаї, фолкльор, приказки та пісні, так що разом з ним відійшов один з кращих знавців тих ділянок. Вчився він в найкращих графічних школах Західньої Европи: у Празі і Ляйпціґу, побував у Берліні, Парижі, Львові їздив залюбки на Закарпаття, проживав у Югославії та інших країнах Европи аж доля завела його до Америки, де помер у 1961р. Перейшов через різні напрямки, які тоді у мистецтві панували, або як сам їх наз вав ”ізми". Про те пише він у своїй автобіографії так: ’’від кож ної ”ізмо- вої” квітки — я бачив — треба взяти трохи м еду й на свій спосіб той м ед перетравити”. У висліді тих двох чинників його твори мають у собі "подих україн ської землі” або, за словами В. Січин- ського, ’’цілий ракетовий вибух могут нього, невмирущого вулькану життя”, але рівночасно виконані без деше вого етнографізму, у його власному стилі і манері, які вирізняють його поміж нашими і чужими мистцями. Треба високої культури, знання і обдарування, щоб перетопити в одне, наче в горнилі, соки витягнені з рідної землі з найвищої якости мистецькими вмілостями та технікою. Творча спадщина Миколи Бутовича різноманітна як у графіці так і в малярстві, але все переважає графічний підхід до сюжету і виконан ня (за В. Січинським). Великі досягнення має він у деревориті, книжковій графіці, екслібрісах, але теж і в театральних костюмах. Навіть приготовив балет "Ладо”. Відомі його портрети, композиції до творів Стефаника та Гоголя. На 20 конкур сах в Академії у Ляйпціґу він одержав 2/3 усіх перших нагород. Уже перший його альбом дереворитів з народньої демонології, який вийшов у Ляйпціґу в 1924 р. зустрівся з незвичайно 8 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1976 М и к о л а Б у т о в и ч . А в т о п о р т р е т . О л ій М. B u to v y c h — s e lf p o r t r a it Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
