Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
М ірталя Кардиналовська БАТЬКОВІ Хай проб’ється голос мій крізь час, землю і море — я тобі свою пам’ять несу, і любов, і сум, і горе. Ти пішов, домовить не встиг. Закули слово в диби. Життя твоє в яр крутий зіпхнули, зайве ніби. У байдужім сибірськім краї ти загинув, долі немилий, та живого тебе зберігаю в моїй тузі, що сльози не змили. Гляди скульптура ”Вогонь” на обкладинці See sculpture ’’Flame” on the cover Мірталя Кардиналовська — скульптура ’’Райдужний м іст” Mirtala Kardynalovsky-Bentov — sculpture "Rainbow Bridge Ш укаєш ? — Ш укаю і я. Ось, друже, свічка моя. Ти довго шукав на півдні, а я — на півночі дивній, де синя крига і сніг, шукала рішень усіх. В країнах далеких, незнаних, на соняш них меридіянах ми стрінемось — ти і я, і правда — твоя і моя. У ЛЮТОМУ Л ю тий — місяць холоду, снігових бур, наче б дужання сил природи, які лю тую ть, бо треба буде дати місце весні з її теплими вітрами, початком нового життя-відродження. До весни ще далеко, але вже родиться надія, сподівання. На цей місяць припадаю ть трагічні річниці геройської смерти Ольги Басараб у 1924 р. у Львові та Олени Теліги у 1942 р. в Києві. їх імена стали символом ж іно к героїнь, вони ж свідомо пішли на смерть за волю Батьківщини. Згадую чи їх, дум ки наші є з усіми тими хто пішов чи йде їх слідами, з тими хто впав у бою згинув у тюрмах, хто тепер терпить пере слідування. І щ ороку при цьому родиться думка, чи не надаремно віддали вони своє життя?. А відповідь на це питання лежить на нас. І не в тому річ, щоб відсвяткувати річницю, помо литися, згадати, говорити про них. Про це, чи не згинули вони надаремне, рішать наші вчинки. Треба все і все задавати собі питання, чи у наших умовинах виконали ми все, що для нас можливе, для того, щоб наблизити до нас ту весну, для якої вони жили й умерли, весну нашого народу, відродження, нове вільне життя. Як же часто та одна, для всіх нас спільна, мета, спільне змагання розгублю ю ться у групових чи особистих амбіціях щоб показати, прославити себе, щоб знецінити того, хто йде поруч, може іншим кроком , але до тієї ж мети. Скільки зусилля сходить на взаємне обвинувачування, вишукування помилок. І це стає начеб то невилікувальною нашою хворобою, особливо тут на еміграції. Думаю чи про них, тих, хто впав чи страждає у боротьбі за волю, дивімся далеко впред, щоб не задержувало, не гамувало кроки те, що мале і дрібне, що треба минати без уваги. Може і ми у гомоні л ю тої бурі відчуємо далекий, але все ближчий і ближчий подих весняного вітру, подих від родження. На обкладинці: Мірталя Кардиналовська- Бентов — скульптура "Полум’я” гл. поезія ’’Батькові” On the cover: Mirtala Kardynalovsky-Bentov — sculpture "Flame," (see "To My Father").
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
