Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Він приносить гостинці — відкриття правдивого обличчя совєтської системи ("Зі заповідника Бери”), другий гостинець — самобутність українського народу (’’Хроніка Опору”), повноцінна людина (’’Серед Снігів”), а дальший про власний народ і його ціль (’’Мойсей і Дантан”). Приходить другий арешт і паде визов ’’будем битись”. Серед страшних тортур і понижень гарту валась воля — ”не покаятись — дати іншим приклад”. І дух поборов тіло. І стане він перед сином знищений фізично, але духом твердий. Став він чистий для сина, для нас всіх, для наших дітей і це теж гостинець від нього. Він візьме від свого сина щось і понесе зі собою в тюрму на свою постіль тверду, але чисту — це, що він візьме від сина зі собою це любов до сина, до нас, до батьківщини, до Бога, і заховає в собі і закриє панцером їжачих голок перед ворогом і не дасть себе нічим взяти. Ця любов виповнить ціле його єство і з неї зро диться тверда постанова — гостинець, проти нелюд ського насильства, проти потоптання людської гідности — навіть коштом власного життя. Мені здається, що при писанню цього есею в Мороза назріла постанова голодівки, бо в квітні на побаченню він про це сказав своїй дружині, Раїсі. На це син закликав "тату, нам треба, шоб ти жив”, на це була відповідь: "сину, мені здається, щоб ви жили, мені треба вмерти”. За п’ятдесять літ існування Совєтського Союзу голодівка Мороза перший раз принесла майже все світній протест проти насильства. За двадцят п'ять літ перебування нашої еміґрації поза межами батьківщини не вдалося видвигнути так ім’я України і зацікавити світ, як це зробила голодівка Валентина Мороза. Ми небули байдужими до його акту і він нам за це подякував. А як ми можемо йому подякувати? Ми повинні виробити в собі почуття відповідальности перед нашою молоддю і своїм поступованням дати їм добрий приклад, щоб ми могли сказати за Морозом: "Ще день, ще ніч — завтра... Вже маю з чим увійти до тебе”. ОКСАНА І. Щур Розлючена Абіґейл написала листа до Mercy Otis Warren, (яка пізніше написала історію американської революції під наголовком History of the Rise, Progress and Termination of the American Revolution) і вони спільно вносили петиції до Конґресу за: 1) право голосування, 2) компенсату за грабунки особистого і нерухомого майна американськими і великобрітан- ськими вояками, 3) охорону перед насилуванням великобрітанськими вояками. Ті поступові американські жінки заохочували загал жіноцтва до активної участи в політиці. Вони підтримували бойкот імпорту з Великої Брітанії. Важко сказати точно, скільки було жінок "патріоток", бо було багато невтральних, а теж були такі які протиставилися роз’єднанню з Англією. Перед 1776 роком жінки в більшості не цікавилися неза лежністю і вважали, що ’’патріоти” — це радикали, які є загрозою для здорового спокійного суспільства. Але теж багато визначних жінок активно протестували проти податків на імпортовані товари і бойкотували англійські вироби, а головно чай, який був популярним напитком в Америці. Бойкотовано теж мило і сорочки з Англії: ткали самі полотно і шили сорочки для своїх родин і для американського війська. Вони жертвували олив’яну посудину для виробу гарматніх куль. Жінки перебирали в свої руки ведення господарки та справи своїх чоловіків, які боролися за незалежність колоній. Часто жінкам доводилося самим боронити господарство від нападів "льоялістів" брітанців чи геських вояків. Абіґейл Адамс також глибоко відчувала несправедливість суспільного положення негрів: як це можливо, щоб ті, які боролися самі за волю, не дозволяли іншим жити в свободі? Терпіння невільників були страшні, але негри навіть визволені з рабства не були зрівняні в правах з білими громадянами. Вони не мали права голосувати, хоч платили податки так як і білі. У ті часи нечуваною подією було, щоб чорна жін ка здобула якесь становище в американському суспільстві. Філіс народилася в Африці. її взяла до себе священича родина Вітлі. Була вона від молодости хвороблива, але проявляла здібності так, що її вчили не тільки Бібілії, але теж історії, географії, латини та природознавства. Філіс почала писати поеми. Вони не мають великої літературної вартости, але були на рівні творів тогочасних американських авторів. Філіс принято в літературні круги. Її поеми друкувалися і були дуже популярними. В 1773 році появилася друком збірка її поезій в Лондоні п. н. Poems on Various Subject, Religious and Moral. Перекладено цей том на різні мови. Написала вона поему в честь Джорджа Вашінґтона та післала її йому. Генерал Вашингтон не тільки приняв її, але й особисто подякував. Жінки займали другорядне місце не тільки в політичній, але і в релігійній сфері. Під час революції постали в Америці нові секти: квекери, шекери (Товариство Анн Лі) і Товариство Джемайми Вілкінсон, в яких жінки займали провідні ролі. Ті секти проповідували пацифістичні ідеї, так що патріоти підозрівали їх, що вони є противниками незалежности колоній. Тому то тих жінок часто арештовано. НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ, 1976 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
