Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УЛЯНА КРАВЧЕНКО МАТУСІ За біль, за труди, за любов, за пестощі і за опіку, за кожний день, що був готов до жертв великих — найкращий цвіт шукай у свому дусі: досмертну вдячність для матусі... А згодом, як колись: слабенький голос, срібний волос, тремтючі руки натякнуть про день останньої розлуки, — пести її, огрій забуту згадку, пести, як і вона тебе, коли була ти ще малим дитятком... (Нова Хата ч. 10 1935 р.) Ганна Коцур МАМІ Mother and Child — by Sofia Karaffa-Korbut Едепьвайс. Лінорит роб. Софії Караффи-Корбут Життя подарувало Вам лице повосковіле, робота — шорсткість рук, а будні перед святами вапном повиїдали на пальцях рани. Щоб завжди в хаті було чисто — Ви забували про руки, але не про нас. І цілу ніч, і дві, і три — не спали. Ви гарних слів не вчилися у школі, щоб "я” своє сховати в них. "Вручаніє”* співали часто, не знаючи моє чутливе серце, і ось дивуєтесь (це я лиш відчуваю) — чому така я. Ну мамо, ходіть вже спати — я казку хочу... *Вірш О. Духновича: "Я русин був...” (Пригорщі весни. Братіслава, Словацьке педагогічне вид-во, 1966) Світило раннє сонце угорі. Туди, де сад підводився в цвітінні, Ішли в задумі ніжні матері. їх лиць засмаглих не торкались тіні; Там тінь не ляже чорна і сумна, Де радости безмежні володіння. О, сад, і мати! Сонце і весна! 1938 ДІМА БІЛЬ Болять мені, мамо, твої руки, болять мені, мамо, твої ноги. Плачуть очі мої сльозами твоїми, плачуть очі мої сльозами подвійними. Болить мені, мамо, твоє серце, а до того ще й власне моє розболілось. (Зустріч років. Поезії, 1973 р.) ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Тіні розбіглися від хати, мов кури, і я снідати сідаю за стіл, я дивлюся на материні руки, які крають свіжовипечений хліб. Вгризається лезо в пахуче тіло, мов думка в голову світлу мою: і впала нива красна з хлібини і я на тій ниві тихий лежу. Я упав і втомився на ниві красній, і високо в небі стояло колосся і плавали угорі, як риби, птиці, й рипіли далеко кленові колеса. Я тихо лежав: не злякати б комбайна, що перепелом кричить наді мною!., і мати гладила лагідно волосся, і зерно в долонях пересипала, і перекидала яблука червоні і очей моїх полотняні кружечки, на яких вишиті порепані руки, руки, які крають тіло хлібини. НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1975 5 ЄВГЕН Ф ОМ ІН ЕТЮД
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
