Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УЛЯНА КРАВЧЕНКО МАТУСІ За біль, за труди, за любов, за пестощі і за опіку, за кожний день, що був готов до жертв великих — найкращий цвіт шукай у свому дусі: досмертну вдячність для матусі... А згодом, як колись: слабенький голос, срібний волос, тремтючі руки натякнуть про день останньої розлуки, — пести її, огрій забуту згадку, пести, як і вона тебе, коли була ти ще малим дитятком... (Нова Хата ч. 10 1935 р.) Ганна Коцур МАМІ Mother and Child — by Sofia Karaffa-Korbut Едепьвайс. Лінорит роб. Софії Караффи-Корбут Життя подарувало Вам лице повосковіле, робота — шорсткість рук, а будні перед святами вапном повиїдали на пальцях рани. Щоб завжди в хаті було чисто — Ви забували про руки, але не про нас. І цілу ніч, і дві, і три — не спали. Ви гарних слів не вчилися у школі, щоб "я” своє сховати в них. "Вручаніє”* співали часто, не знаючи моє чутливе серце, і ось дивуєтесь (це я лиш відчуваю) — чому така я. Ну мамо, ходіть вже спати — я казку хочу... *Вірш О. Духновича: "Я русин був...” (Пригорщі весни. Братіслава, Словацьке педагогічне вид-во, 1966) Світило раннє сонце угорі. Туди, де сад підводився в цвітінні, Ішли в задумі ніжні матері. їх лиць засмаглих не торкались тіні; Там тінь не ляже чорна і сумна, Де радости безмежні володіння. О, сад, і мати! Сонце і весна! 1938 ДІМА БІЛЬ Болять мені, мамо, твої руки, болять мені, мамо, твої ноги. Плачуть очі мої сльозами твоїми, плачуть очі мої сльозами подвійними. Болить мені, мамо, твоє серце, а до того ще й власне моє розболілось. (Зустріч років. Поезії, 1973 р.) ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Тіні розбіглися від хати, мов кури, і я снідати сідаю за стіл, я дивлюся на материні руки, які крають свіжовипечений хліб. Вгризається лезо в пахуче тіло, мов думка в голову світлу мою: і впала нива красна з хлібини і я на тій ниві тихий лежу. Я упав і втомився на ниві красній, і високо в небі стояло колосся і плавали угорі, як риби, птиці, й рипіли далеко кленові колеса. Я тихо лежав: не злякати б комбайна, що перепелом кричить наді мною!., і мати гладила лагідно волосся, і зерно в долонях пересипала, і перекидала яблука червоні і очей моїх полотняні кружечки, на яких вишиті порепані руки, руки, які крають тіло хлібини. НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1975 5 ЄВГЕН Ф ОМ ІН ЕТЮД
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
