Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАША ПОЗИЦІЯ В ГРОМАДІ МАРІЯ ДАНИШ Доповідь виголошена під час XVII Конвенції СУА День 8 грудня 1884 року позначився в історії українського жіночого руху особливою датою. У цей день заля касина товариства Руська Бесіда в Станиславові була свідком небуденної, просто революційної події, а саме: прилю дного виступу жіноцтва для заснування своєї власної організації. Щ об задовольнити вимоги доброї поведінки, жінки могли в тих часах виступати прилю дно тільки на балях, очевидно в товаристві своїх батьків або під опікою старш ої дами. Коли самітня жінка появлялася в бібліотеці, театрі чи іншому публічному місці, вона була засуджена на гостру критику та глумливі насмішки. Тож не диво, що запляновані жіночі збори були для тодіш нього громадянства свого роду сенсацією і створювали велике зацікавлення. Збори відкрила піонерка й ревна та послідовна провідниця ж іночого руху в Галичині Наталя Кобринська такими словами: "Наше сьогодніш нє зібрання це ще один доказ на те, що наш час це час загального порушення умів. Могутні сили, що дрімали століттями, тепер прокидаються, а нові течії прошибають світ духа і матерії. Чи лиш одне жіноцтво мало б остатися недіткнене й непорушене?.. Ми, цебто руські женщини в Галичині, дотепер так мало дали ознак життя. Чи ж би лиш ми одні хотіли опертися загаль ному ходові духа? Це дійсно значило б плисти проти води”. ’’Заявім мужчинам, — говорила далі Кобрин ська, — що ми можемо жити з ними спільною думкою, для спільної ідеї, а не вважаємо себе лише за вічних кандидаток до їх серця” .* Виступ і промова Кобринської просто зачару вали присутніх жінок, які, підбадьорені нею, з великим ентузіязмом заявили свою готовість стати членкам и ж ін о ч о ї о р га н іза ц ії. Так постало ’’Товариство Руських Ж інок” . Реакція нашого громадянства на створення жіночого товариства виявилася дуже неприхильна, навіть ворожа. Найбільше завзято поборювала й немилосердно критикувала цей погляд так звана стара партія. Вона намагалася довести своїми зашкарубло-консервативними поглядами й теоріями, що жіноча організація непотрібна й недоцільна (нереальна), просто смішна. Щ об іще більше збаламутити й насторожити громадську опінію , вона (ця партія) закидала нерелігійність і нехтування Церкви, тому що перед першим засіданням Товариства не відправлено Служби Божої. Не пошкодували критики українському жіночому рухові також і народовці, які йому приписували с о ц іа л іс т и ч н і й радикальні почини. ‘ Ірена Книш, ’’Смолоскип у темряві”. Розуміється, що крім несправедливої критики, не обійшлося без цинічно-глумливих зауваг, поблажли вих насмішок, а навіть і ворожнечі, бож, як сказала Кобринська: ’’Свіжі ідеї поступу не могли бути сприємливі для тих, що жили в минувшині і старалися вбгати теперішність у рамки минулого”. Пятдесят років пізніше, у червні 1934 року відбувся за ін іц іа т и в о ю Головного Виділу Союзу Українок величавий Перший Всеукраїнський Ж іно чий Конґрес у Станиславові. Конґрес був скликаний для відзначення 50-річчя жіночого руху, був перегля дом праці жіноцтва за минулі роки і дав доказ зрілости української жінки в суспільному організо ваному житті та в громадській праці для свого народу. Здавалося б, що зорганізування й переведення такого конгресу здобуде якнайбільш прихильну оцінку й викличе здоровий відгук нашого гро мадянства. На жаль, уже в перших місяцях під готовляння появилося в пресі безліч неприхильно ворожих статтей, які сильно атакували організа торок конґресу, Союз Українок і жіночий рух узагалі. Ці, часто дуже гострі виступи в пресі суперечили собі самим та доходили інколи до абсурду, про що писала м. ін. Мілена Рудницька: "Коли католицька Мета не має довір’я до Україн ського Ж іночого Конґресу, бо його організує Союз Українок, який репрезентує "фемінізм ліберальний, протикатолицький, навіть протирелігійний” , тоді рівночасно радикальний ’Громадський Голос’ закидає організаторкам конґресу ’буржуазну, назад ницьку ідеологію ’, а націоналістичні ’Вісті’ проти ставляться конгресові, бо його завданням є ’завести жіноцтво до цілей ундівсько-католицько-радикаль- ної верхівки’.” ** Як же мається справа тепер, в добі широко розповсюдженого й дуже актуального ’’визволення ж інки” ? Як ставиться наша громада до організо ваного українського жіноцтва 90 років після заснування першого українського жіночого то вариства? Загал нашого громадянства радий бачити жінку, якої засяг думання не виходить поза три німецькі ” К” — Kinder, KQche und Kirche, а в найкращому випадку за словами Марти Тарнавської в доповіді п. з. ’’Ж іноча преса в Америці”, жінці можна дозволити на невеличке поширення горизонтів, а саме до п’яти американських ”F” — family, food, fashions, furni- **”Діло", 4 квітня 1934 p. 2 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
