Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВІДСТУП СВІТЛАНА КУЗЬМЕНКО Нові Кобиляки, куди я прибув у ролі інспектора середніх шкіл у діяспорі, зустріли мене з відкритими обій мами. Це наводило на думку, що ново-кобиляцькі школи стоять на належному рівні, і я матиму час познайомитися ще й з іншими проявами цього чепурного південно-ка ліфорнійського міста. Гостинність мешканців часто зворушувала до сліз. Стояли теплі сонячні дні, і я вже почав міркувати чи не переїхати сюди, коли вийду на пенсію. Директор найбільшої ново-кобиляцької школи, у якого я зупинився, хотів дати мені нагоду якомога докладніше приглянутися до місцевого життя, і ми з ним щовечора ходили в різні культурно-освітні осередки, бували на імпрезах, відвідували вчителів та місцевих визначних людей. З нагоди мого від’їзду директор школи плянував улаштувати в себе гостину, на якій, серед еліти міста, мала бути навіть Джоконда де Пилипчук. Тому, що її трохи незвичайне ім’я доводилося чути майже в кожній хаті, де я бував, та по тому, як підкреслено, особливо чоловічою частиною міста, воно вимовлялось, я відчував, що Джокон да була, якщо не головною, то принаймні однією з голов ніших тут атракцій і був дуже зацікавлений її побачити. — Це незвичайна жінка, — говорив мені мій господар, — інтелігентна і освічена. Запевняю Вас, що немає жодної людини в цілому місті, яка могла б дорівнятися їй у начита ності та поінформованості. Звичайно, ніде правди діти, Бог не обділив її вродою, але в даному разі це не має значення, бо як Ви, напевно, вже мали нагоду переконатися, гарних жінок у нашому місті не бракує. Властиво Джокондина інтелектуальність робить її безконкуренційною. Вона з тих щасливців, до яких доля була більше, ніж ласкавою. Як я міг не погоджуватися, коли мене інформували, що у місті не залишалося жодного чоловіка, який, познайомившися з Джокондою, не став би її поклонником. Отож я нетерпляче чекав вечора, коли мала з’явитися ця загадкова жінка. Мушу признатися, що коли Джоконда увійшла до кімнати, я був трохи розчарований, як це звичайно буває, коли чекаєш побачити щось неймовірно надзвичайне, а воно виявиться лише надзвичайним. Одначе найвибагли- віше жюрі, призначене для оцінки жіночої привабливости, не могло б не прийти до згоди, що зовнішністю, у свою користь, вона відрізнялася від усіх тут присутніх жінок. Вона не була, як у народі кажуть, писаною красунею. Коли б узялися розбирати її по частинах, могли б виникнути нескінченні дискусії, але всі частини в цілості, її постава, рухи, манера триматися, усмішка, спосіб одягатися і, звичайно, молодість, хоч уже дещо і заавансована, надавали Джоконді надзвичайної чарівности. На ній була доброго крою з дорогої тканини тьмяно- зеленого кольору, з довгими пишними рукавами, сукня, що високо закривала шию, з якої на довгому ланцюжку звисав досить великий круглий медальйон з зображенням якогось божества. — Наша ясна зоря — Джоконда де Пилипчук! — представив мені її мій господар. — Я стільки вже наслухався тут про Вас! — сказав я. — Сподіваюся, що це було щось не дуже погане, — відповіла вона, і по тону, з яким вона це промовила, я вичув, що мої слова вона сприйняла як комплімент, і що вони їй сподобалися. Джоконду посадили у фотель, який зразу ж оточило чоловіче товариство, навперейми пропонуючи їй свої послуги. На поруччях фотелю примостилися голова мистецького товариства з головним редактором найпо- пулярнішого ново-кобиляцького журнала. Голова спілки журналістів сів у неї в ногах на килимі, а інші притягали до неї ближче свої стільці та стільчики. Микита де Пилипчук, успішний міський правник, чоловік Джоконди, зразу ж був забраний у другу кімнату на партію бріджа. Господар запропонував гостям напої. — Де наш столичний гість? — спитала Джоконда, розглядаючись навколо. Всі зразу ж кинулися шукати мене по кімнаті, і за кілька секунд я вже був припроваджений і посаджений біля неї на низенькому круглому стільчику. — Боже, як приємно у цій глушині бачити людину зі світу, — говорила Джоконда, тримаючи, в довгому чорному мундштуку, цигарку, до якої назустріч простягнулись одно часно чотири запалені сірники. — Ви помиляєтеся, пані, — сказав я, — Столиця тільки здалека здається привабливою, так як і все інше в житті, чого не можна розглянути зблизька. Я, наприклад, захопле ний Вашим містом, і навіть не мав би нічого проти того, щоб переїхати сюди назавжди. — Я недавно читала цікаву статтю Жаґо про причини різних поглядів людей на одну і ту ж річ. На мою думку, він один з цікавіших сучасних психологів. Я захоплена ним! Яке розуміння! Який вгляд у справу! Що Ви думаєте про його думки? — звернулася вона до мене. — Я не читав і, на мій сором, мушу признатися, — ніколи не чув цього імени. — Чи ти читала вже новий роман Боне? — спитала Джоконда господиню дому, яка у протилежній частині кімнати частувала жіноче товариство чаєм. — Ні. Ще не мала нагоди, — відповіла господиня. — Шкода. Що за річ! — і вона почала розповідати про своє враження від статті про екологію у модерний час, яку вона прочитала у найновішому журналі ’’Поступ”. її зацікавлено спухали, а коли господар час від часу перево див погляд з Джоконди на мене, я в ньому читав: ”Ага, чи ми не казали?!" Коли вона, не звертаючись конкретно ні до кого, 12 НАШЕ ЖИТТЯ, ТРАВЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
