Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕЧЕННЯ ПАСОК НА УКРАЇНІ (Вийняток із рукопису ’’Великодні звичаї українського н а р о д у ”) АНТІН КУЩИНСЬКИЙ Цікаво познайомитись із звичаями зв’язаними з печенням пасок на Україні. Паски на Україні пеклись високоздобні і дійсно різноманітні, бо аж 40 сортів. Так звані баби пекли у спеціальних формах та рин ках, що бували часто й дуже високі аж до метра. Місили й ’’виробляли” для них тісто і до двох годин. Крім баб випікали головно паски. Це також було здобне тісто, але іншим способом випечене. До нього менше додавалось пахощів, жовтків та масла, ніж до баб. Баби в деяких місцевостях у відрізнення від пасок звалися папушниками. Паски розрізнялись на: жовті, білі та чорні. їхнє символічне призначення в старовину було таке: жовті для сонця, білі для покійників, а чорні — для господарів і взагалі для людей. Для худібки випікались так звані тваринні паски. Існувало ще й інше символічне означення пасок: жовті призначались небу, білі-пахучі й здобніші — повітрю, щоб не приносило лиха та смерти, а чорні-разові з корінням та пахощами — родючій землі. По всій придніпрянській Україні робили ще сирні паски. Господиня за кілька днів вимивала хлібну діжу, хоч тісто для баб чи папушників розчинялось і у ночвах чи у великій макітрі, викурювала зіллям з трійці, висушувала, а тісто "учиняла” з певними молитвами. У Страсний Четвер випікали баби- папушники і мабуть жовті паски, в П’ятницю — білі паски, а в Суботу — чорні. До жовтої паски давали і до 120 жовтків; біла паска приготовлялася на яйцях або на самих білках, а чорна, так звана буденна паска, була разова, солодка з корінням та пахощами. Заздалегіть треба було приготувати найкращу пшеничну муку, а пшеницю перед змеленням ручно перебрати... Піч на паски напалювали тими дровами, що вибирали їх по одному полінові кожного четверга впродовж цілого Великого посту. При тому, при підпаленню дров клали минулорічну свячену вербу. А в далеку давнину розпалювали піч "живим вогнем" від тертя сухих куснів дерева. В п’ятницю ж та в суботу дрова розпалювали страсною свічкою... Коли тісто сходить, то у хаті мусить бути цілковита тиша. Тому з хати виряжались усі, крім господині та маленьких діточок, яким суворо наказу валось навіть не "зайойкати”. З розчиненого на паску тіста господиня пальцем значила хреста на одвірку, сволоку або на стінах. Це мало символічне значення. Хрест цей був першим знаком в новопобіленій хаті. Верх паски прикра шували перехрестям із декоративними кінцями, віночком, пташками-гусочками, зубцями, квітами з нарізаними кінцями та всякими іншими прикрасами. Усі ті прикраси прикріплювано тонесенькими прутиками з посвяченої верби. Тісто садилось у піч дуже обережно, щоб не струсити, а господиня при тому вимовляла таку стародавню формулу: "Свята паско, будь велична і красна, як сонце, бо сонцю тебе печемо. Хай усі (тут перераховує всіх членів родини), коли живі, будуть здорові. Щоб діти так швидко росли, як ростеш ти. Світи нам паско, як світить сонце святе; щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти велична”... Коли саджали в п’ятницю білі паски на пошану й в дар покійникам, то господиня промовляла так: "Хай будуть праведні душечки чисті й святі, як чиста, свята й велична ця паска. Щоб було вам відрадно там, як паскам у печі. Вам, родителі наші, ці паски печемо, шануємо вас, а ви допомагайте нам”. Коли садили чорну паску, господиня висловлювала пошану землі-матінці, а людям усім живим, усій худібці бажала здоров’я і всякого добра — "щоб урожай був багатий, щоб не було грому-бурі" і т. д. Виймаючи з печі, господиня також приговорювала певні молитви. Тут ще подамо ті звичаї при печенні пасок, що існували, а може ще існують на Гуцульщині. Коли готувались вставляти паску до печі, то господар- ґазда виходив з хати та пильнував, щоб до хати ніхто чужий не заходив, а коли господиня саджала паску до печі, він вистрілював з пістолі, даючи знати сусідам, що жили по грунях, що їхня паска вже в печі. Часом двері до хати навіть замикали на ключ... Всі, хто був у хаті, мусіли стояти, а не сідати, щоб паска не всілася... Саджаючи паску до печі, господиня хрестила її і промовляла: "яка-с влізла, така абис вилізла”. До хлопців, що придивлялися до того церемоніялу, приказувала: ”абис був величний, як хліб пшеничний”. А до дівчат: "абис була велична, як паска пшенична”... В печі велика паска пеклася разом з малими пасочками для кожного члена родини, а також для сусідів і ближчої родини. Паска в печі мала вирости, а навіть тріснути й це вважалося приростом в господарстві. В інших обґіастах тріснуту паску ввжалося за предвісника не щастя, що неодмінно стріне родину цього року. Амбіцією кожної господині було випекти якнайкращі паски, а як вони не вдалися, то печення починалося нераз двічі й тричі, супроводжене сльозами господині. Бувало, що велика ласка, яку на Полтавщині звали "папушником", виросла в печі так, НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1975 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
