Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЛЕНА ТЕЛІГА ОЛЬГА ДОБРЯНСЬКА КОРЕНЕЦЬ. * * * Усе — лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання — в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби — І варто буде жити чи вмірати! Не бійся днів заплутаних вузлом, Ночей безсонних, очманілих ранків. Хай ріже час лице — добром і злом! Хай палять серце — найдрібніші ранки! Ти в тінь не йди. Тривай в пекучій грі. В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться — Лише по сцені гряне жданий грім І з хмар сковзне— багнетом — блискавиця. треба зарахувати жінок в Україні, які, хоч формально користуються рівними правами і не мусіли б за них воювати, а фактично якраз боряться за існування, і то не тільки фізичне, своє, своєї сім’ї, своїх близьких, свого народу. Вказати світові на них, на їх долю, їх ситуацію, спонукати тих, хто називає себе оборонцями прав людини, щоб глянули тверезими очима на тих жінок — це завдання нас, їхніх посестер. Така теж була ціль усіх тих, хто в цей день зібрався для спільної молитви. Така була теж ціль походу українського жіноцтва, яке, помолившись у катедрі св. Патрика, відбуло похід закінчений де монстрацією проти представників московської православної церкви, які саме гостювали у Нью- Йорку. У березні віддаємо пошану Тарасові Шевченкові, який з особливою увагою ставився до жінки: дівчина, сестра, кохана, мати, це часта тема його поетичної і малярської творчости. Хоч визнають його тепер в Україні, та всетаки перепускають його творчість через цензуру, хоч уже не царську. У радянських виданнях не знайдете напр. поеми "Розрита могила”. А по його слідах у пустині над Аралом ходять далі його духові правнуки, які, як і він, не схотіли відректися свого за ціну вигоди у Московщині, як і він, сказали що це "теплий кожух, та не на мене шитий”. Як це недивно, творчість Тараса Шевченка, незважаючи на те, що перетикана сльозами, болем, жалем за минулим, сповнена сильною вірою у май бутнє, яка і нас повинна піддержувати. Бо й "неситий не виоре на дні моря поля”. НАД АРАЛОМ. Немов величезна руда плахта розвернувся степ широкий. Зсохла трава припала до землі, шукаючи прохолоди. Лиш бур’яни підводять угору пелехаті голови; стоять громадками позбивавшись, ніби наля кані діти, що бояться розгубутись у цій пустелі. Серед рудої трави великі плями піску рисуються мертво-білою барвою. Сіро-блакитне, без одної хмарки, небо, схиляється над цією пусткою і мов би замертвіло, прислухуючись до тиші... Знав білий цар, куди слати палкі серця, щоб прохололи, знав куди давати вільну думку, щоби спустила крила і закам’яніла. Тихо і пусто. Понад зсохлими травами скрадається вітер; хвилями зашелестить у бур’яні та враз притихає, немов боячись збудити когось, що тяжко заснув. Здалека доходить шум моря. Хвилі сонно б’ють об береги і тихо лягають. Море! Ти бачило на своїх берегах Великого Страдника. Може, бачило його сльози. Може, вони у твою воду спливали і від них вода твоя ще гіркішою ставала... Вечір. У степу Поет-засланець. Неволя зігнула кремезну постать, поклавши на нього свою важку руку. Сумні очі глядять перед себе і не мають на чому спочити. Сонце лягає. З моря встають тумани і білою скатертю розстеляються по воді. Тугою вигострений зір Поета врізується у мряку, із фантастичних форм туманних опарів, ніби з моря, підноситься і встає чудова картина. Стужене серце снить сон: Зелений степ, широкі села, всі в садочках, а в селах люди вільні, щасливі. Усі рівні, усі брати, єднають ся поміж собою на волі... Чудовий сон бачив Ти, Великий Страднику! За весь біль, за муки, за безсонні ночі, за сльози криваві... Да святяться такі сни... ... і хай справджуються! 2 НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
