Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖІНКАМ (у р и в к и з п ое м и ) У програмі з якою виступила Зоя Когут під час своєї поїздки по Канаді і Америці у 1974 р. була теж сатирична поема ’’Жінкам", написана з нагоди ювілею СУА. Її теж відчитала вона на ювілейному бенкеті під час XVII Конвенції СУА в Нью-Йорку. Не маючи можливості! помістити в цілості цієї поеми, з огляду на обмежене місце, містимо уривки (початок і закінчення, а побіч віршик Папая). Зоя Когут Це сталося — давно, давно! В часи коли терпке вино, Солодкий мед, п’янисте пиво, Текли в раю, замість дощів. (Хоч там ніхто їх і не пив...) Вовки паслися терпеливо з овечками... Пташиний спів лунав у чистоту безкраю! Було погідно і привітно, Так радісно (й одноманітно...) Ну, словом, як — в раю буває... І так тривало аж п’ять днів!!! Але на шостий день — найліпший Твір створився! О, Світе! Для твого добра!: Адам — на сонці вже сушився. А — потім, як прийшла пора; Ребро Адама.., райська глина.., І від тоді — ти світе, пробудився! Тобі дано — завершену людину!!! Ну — а Адам?.. Та він же — без ребра! Так — незакінченим і залишився... І тут історію віків, Ми можемо вже перескочить. Минали дні, минали ночі, Змінялись постаті дівочі І виростали з них — ж ін к и , Й дітей своїх на світ пускали... Чоловіки — теж виростали! Хоч у процесі — від дитини, В них — непомітні були зміни. Колись був рай. Пізніш — покута... Та перед нею — в шостий день, Створився твір варт всіх пісень! Створилась — жінка! Перше диво, Що мала — ініцятиву!!! Ну — а Адам? Він тільки те й зробив, Що потім — яблуко вкусив... І тут — історії кінець про жінку. Не про українку! Бо їй належиться вінець За силу волі й — поведінку. То ж — Слава їй!!! Хоч, сестри, так-між нами: Нам треба б вийти трохи по-за брами консервативности... І для потреби нації Навчитись трохи — рафінації!!! Але, які б ми не були, Ми всежтаки — є СІЛЬ ЗЕМЛІ!!! А щ об нам не кололи в вічі зарозумілістю, ми в величі своїй Адамам нашим — скажем СЛАВА — тричі, І чистий матимем спокій... Бо, всежтаки, признатись нам пора, Що їм не легко на цім світі жити, Бо небо н ас схотіло завершити, Адама ж залишило без ребра.... Зої Когут в Австралії в ід чоловічого кодла в ЗСА, з весн яни м при віт ом . Ех, Ти, Зоє, з гострим пером, Що Ти зробила з нашим... ребром? Ех, Ти, Зоє, паприко з перцем, Що Ти зробила з нашим... серцем?! Лапай. можна розуміти. А де ж вони довідаються про найновішу літературу?" Тут уже не тільки справа загальна (бо доки є слухачі, і піддержка громадянства, доти будуть виклади з українознавства на університетах) — але й індивідуальна. Молодого випускника університету хтось (в Україні чи й тут, на університеті) запитає про тематику, стиль сучасної української літератури, а наш талановитий молодий громадський діяч не зможе відповісти! І на університеті не ’’встиг" взяти українських курсів і вийшов без цього знання, яке лежало так близько ..... Ох, мамусі, мамусі! Любов Калинович 8-ме березня "День Жінки” Святкуємо на славу батьківщини Один день жінки, а весь рік мужчини (Ян Ставдінґер, з польського) Зворот коштів які я одержала в зв’язку з видатками на XVII Конвенцію СУА та пресовою конференцією в сумі 80 дол. складаю на пресовий фонд НЖ. Ірина Куровицька ЩИРО ДЯКУЄМО Редакція і Адміністрація НЖ НАШЕ ЖИТТЯ, БЕРЕЗЕНЬ 1975 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
