Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ніч, коли папороть квітне. Вечорніло, а сонечко ще не сіло. Було тепло і Надія з Андрієм бавилися в садочку. Зо зуля докукувала Андрієві число його років. Одуд докінчував своє... одуду...одуду... Надійка за ним і собі переказувала... одуду...одуду... Соловейко в бузку доспівав свою пісню ... тьох... та тьох... тьох... — "Я чув сьогодні", сказав Андрійко, ”як Галя казала мамі, що піде з дівчатами в ліс, що за нашим садком, квіти папороті рвати, бо вони приносять щастя, завтра Івана Купала, а сьогодні опівночі папороть квітне”. — ”Ми з тобою, Надійко, підемо зараз по квіти папороті, що про них Галя говорила мамі, як знайду квітку, то знайду й щастя мамі”. Надійці хотілося бачити, як папороть квітне і хотілося щастя знайти, але ”що мама скаже?” промовила вона тихо. Андрійко схопив її за ручку: — ”Не бійся Надійко! Ми повернемося скоро, лише хоч глянемо, як папороть квітне” і повів Надійку. Дійшли вони удвох до кінця садочку, а тут і ліс. Ліс великий, темно і нема нікого. Світлячки-жучки засвітили свої ліхтарики і гойдали ними то тут, то там. За цими світлами ішли, все далі й далі Андрійко з Надійкою. Вже зморилися і ніжки не хочуть іти, а квітів папороті все нема й нема. (Діти не знали, що квіти лише внизу, під широким листям папороті.). Недалеко, якась птаха тихо защебетала і стихла. Зайчик виглянув з-під куща і зник. Андрійко з Надією все йшли, стомилися і очі вже не бачать ліхтариків, що коливалися спереду. Сіли під кущиком папороті і заснули. А дома мама кинулася — нема діток... де ж вони? Шукала у садочку і в лісі всю ніченьку. Не видко і не чути.... де ж вони? Нарешті на світанку мама їх знайшла під папоротю... спали, а пташка — червоногрудка діток крильцями вкривала і до самого світанку своїм тільцем нагрівала. Папороть квітами обсипала, як мама діток знайшла і цілувала. Марія Жижка 34 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top