Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Здається, що при посиленій співпраці світських і церковних організацій можна б наладнати й оживити громадське життя, що дало б великі користі україн ській громаді в Бразілії. Економічний розвиток Бразілії йде дуже скорим темпом. За останні роки помітний гострий ріст нових промислових міст, наприклад у західній Парані: Каскавел, Апукарана й інші, тож передбачають, що в короткому часі Бразілія стане однією з економічних потуг. У зв’язку з цим посилюється відплив сільського елементу до міста, а, що неминуче при індустрі- ялізації країни, в найближчих роках цей рух ще більше посилиться. Уже тепер помітне переформування суспільних кляс в українській громаді, бо дедалі побільшують ся ряди молодих освічених людей, що вийшли з бідних поселень (колоній). Вони що раз більше поповнюють інтелігентську верству, яка ще не є охоплена українським організованим життям. Мабуть, брак молодечих організацій не дав молоді організаційного вироблення, що тепер некорисно відбивається. А вже справді руїнницький вплив на українське життя зробили роки 2-ої світової війни час т. зв. ’’націоналізації”, коли бразілійський уряд заборонив усякі прояви організованого життя всіх етнічних Груп, припинив навчання їхніх мов у школах та навіть видав заборону вживати між іншим і української мови в церкві на проповідях. — Після закінчення війни, знесено цей закон, що зразу оживало українські організації, але заподіяну шкоду не так легко направити. Далекі від міст українські поселення, з примітивним способом господарки у великій мірі все ще існують, але індустріялізація й урбанізація щораз більше приманює молодь до міст. Там знаходять вони низькоплатну працю неквал іфікованих робітників. Рівночасно молодь заохочена здобувати освіту. Помітно, що за прикладами інших молодь намагається поступати в школи, рівночасно працю ючи. Держава йде назустріч таким припізненим учням. Є спеціяльні "інтенсивні” приспішені курси гімназії, які можна закінчити у двох, замість чотирьох роках. Відвідуючи далекі українські колонії, з їх матеріяльним недостатком, примітивізмом, але теж повні українського духа, чистої української мови, які зберегли релігійність і прадідівські звичаї, не затратили того, що вам таке близьке й дороге — не можете позбутися думки, що ті малі діти теперішніх колоністів, це майбутні мешканці промислових міст. Ви свідомі, що майоріє уже кінець убогої, хоч повної чару і подиху рідної землі доби далеких українських колоній в "інтеріорі”. Тому треба належно пригото вити українську молодь у Бразілії зустріти цю неминучу економічну зміну, яка потягне її з прадідів ських садиб до міста. Безумовно, в Бразілії українське духовенство й жіночі релігійні згромадження є тим чинником, що має безпосередній контакт з нашими людьми, і саме тому на них є відповідальність за збереження україн ської субстанції в Бразілії. На дальшу мету вирішальну ролю в майбутньому української громади й церкви в Бразілії відограє національно свідома українська людина. Треба працювати в напрямі виховання національно свідомої релігійної української людини і в тому спільне завдання церкви і світських організацій, бо незавершена людина не може вповні виконати завдань супроти свого народу й церкви. У якійсь мірі до цієї праці свій причинок дають українці Північної Америки, допомагаючи своїм братам по крові здобувати освіту та вдержуючи контакт між українцями тих континентів, що, безумовно, зв’язує їх з українством. Наприкінці можна прийти до висновку, що в Бразілії є великі економічні можливості, є величезний людський потенціял серед нашого народу, який можна і треба оживити й унапрямити. Є морально здорова молодь, церковні і світські організації, великі матеріяльні над бання українських організацій, наростаючі ряди інтеліґенської верстви, молодь готова до науки, — є інтелігенція і молодь, що зберегла чудово знання української мови і прив'язання до своїх традицій. — Бракує лише соків з рідної землі, з якою зовсім затрачений зв’язок. Цей зв’язок треба посередньою дорогою з інших українських поселень дати україн цям у Бразілії. Зустріч зі студентами-стипендистами в Куритибі в приміщенні Хліборобського Союзу. A meeting with scholarship students in Curitiba. НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1975
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
