Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Великодні звичаї (Вийняток із рукопису ’’Великодні звичаї українського народу” ) АНТІН КУЩИНСЬКИЙ Повернувшись із свяченим з церкви, гуцули обхо дили з тим свяченим, головно — з паскою, все обійстя, спинялися коло кожної худобини, доторка лися свяченою паскою й промовляли: ’’Щ об так ніщо не бралося, як нічого не візьметься свяченої паски” . Обходили й пасіку, у кого була, і потім заходили до хати. У кого була дівчина на відданні, клали їй паску на голову й промовляли: ’’Абись у людей була така велична, як паска пшенична!”. На Слобожанщині був звичай, повернувшись з церкви зі свяченим, мастити натщесерце свяченим салом губи, ніс і все обличчя — ’’щоб у літі не боліло і не тріскало від вітру та сонця”. В інших місцевостях перед тим, як сісти за стіл, розговлятись, вся родина вмивалася. Мати наливає у велику череп’яну миску холодної води, а на дно миски кладе три червоні крашанки. Першою вмивається дівчина, потім хлопці і мати, а останній батько. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. їх вибирає дівчина, щоб ’’краща була”. Тоді вже починаєтья розговіння. Найстаршою обрядовою ф ормою розговін можуть похвалитися Поділля, Волинь та Західня Ф ІНАНСОВА ПЕРЕБУДОВА (продовження) Ті т р и обов’язки не мішаймо зчетвертим — супроти нашої організації. Я навмисне не вживаю слова ’’Централя”, бо воно може звучати як щось далеке, майже чуже. Не часто вживаю назви СУА, а кладу натиск на слова Наша Організація. Х отілося б, щоб С ою з УкраїнокАмерики був для нас направду нашою духовою потребою. Ми свідомі того, що зміна нашого наставлення вимагає часу і праці над собою, а я додам, що треба ще й охоти і доброї в о л і. Яка складна праця годинника, як точно вимірює він час. Праця його залежить від прецизійної праці кожного колісцятка. Коли зрозуміємо цю істину, що Округи і поодинокі відділи творять організаційну ці лість СУА, коли у нас буде спільна мова і дія, а СУА стане нашою духовою потребою, тоді не буде труднощів у здійснюванні ухвалених плянів. З вірою в наші цілі, зі свіжою енерґією, продовжуймо будувати світле майбутнє чергового 50-ліття нашої організації, пам’ятаючи слова Уляни Кравченко: ’’Л и ш з діл нащадки муть судити нас !”. Галичина. Там господар з мискою, повною свяче ного обходить тричі навколо столу. Ставши обличчям до святих образів, він розрізує на тарілці кілька свячених крашанок і кінчиком ножа або ложечкою підносить, ніби причащаючи, частину яйця кожному до рота і промовляє: "Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися світлого празника Воскресіння Христового в щасті і здоров’ї!”. Вся родина молиться Богу і сідає за стіл застелений білим обрусом та заставлений найліпшими наїдками та напитками. В південних степах України, на Херсонщині а також на Полтавщині є цікавий звичай ставити на великодній стіл тарілку, на якій могилкою насипана земля з зеленою травичкою, що росте на ній. Для цього здебільшого сію ть у ту землю овес або інше збіжжя за два тижні перед святами. Зелень повинна вирости так, щоб у неї могло сховатися яйце. Навколо цієї "могилки” кладуть кілька червоних крашанок, скільки в цій родині померло рідних. Ця символічна могилка, що пригадує спільне святку вання з рідними покійниками, стоїть на столі поруч з паскою цілий тиждень. Сама ж зелень на столі нагадує пробуджену на весні природу. Під час розговін звичайно не забувають час від часу промочити горло, але упиватися не можна, бо хто уп’ється на розговінах, то цілий рік буде ходити немов у півсні, бо "так його Бог покарає”. * * * Згадаємо ще про "обливаний понеділок” , себто про другий день Великодніх свят. Вогонь і вода були "найвищими чистителями й святителями в давнину” . Вони залишились і на сьогодні такими. Ці стихії, за віруваннями мали необмежені сили й властивості: проганяти й від вертати лихі сили, надавати силу матері землі для її родючости, для високих урожаїв та приплоду, дода вати здоров’я та силу людині, радість, добробут та багатство і т. д. Ці давні вірування легко зв’язати в народньому побуті з приняттям християнства, бо ж знаємо, що Іван Христитель христив водою, а що грішників буде карати вогнем вічним, щоб те зло знищити без сліду. Зокрема, глибока віра у силу води. Коли на весні дівчина і хлопець будуть облиті водою, — будуть улітку дощі, буде урожай, а облиті будуть цілу весну і літо чисті, здорові, сильні, розумні... Дівчата одру жаться з вимріяними хлопцями, а хлопці зі "своїми” дівчатами... Самий спосіб обливання виконувався дуже 4 НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1975 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
