Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
оцінити. Та й знавці ніколи не будуть публічно (чи й навіть приватно) ставати й давати свої "повчання”. "Наші і ваші” — ”в нас так було” — керує деякими людьми, які не хочуть або не вміють задуматись над даною ситуацією чи над даними принципами. Недавно пан О. мені розказував, як це в одному містечку Т. отець в даній парафії, де мало відбутись загальне свято в честь Шевченка, — сказав, що нікого не впустять на залю в сумівських одумівських чи пластових одностроях. Вся молодь "мусить” бути в народніх строях, бо ”в нас” так було, очевидно цей священик не розумів того, що він виріс під чужою окупацією, коли наша молодь не мала права ходити в одностроях наших молодечих організацій... Власне ця біда — брак зрозуміння і довір’я не тільки ’’псує кров” і нерви, але послаблює суспільну працю, а головно відкидає молодих діячів. Любов Калиновим РЕДАКЦІЮ ВІДВІДАЛИ До Редакції ’’Нашого Ж иття” , прийшла несподіва на і, треба сказати, дуже мила гостя, пані Ганка Ро- манич з Канади. Наші читачі могли зустріти її ім’я в стат тях про Ж іночий Конґрес у Станиславові у 1934 році. Пані Ганка, то д і м оло десенька дівчина, репрезен тувала там Канаду. Тепер розказала вона нам багато цікавих подробиць про цю свою подорож і жаль тільки, що ми не були приготовані і не могли цієї розповіді награти на тасьму. Надіємося всетаки, що це тільки перші відвідини пані Ганки. Свіжість і безпосередність її погляду на світ зразу дозволяє нав’язувати з нею друж ню розмову. Більше про неї та її оповідання ще напишемо. В і д г у к и ЩОБ ШИРИТИ ПРАВДУ ТРЕБА ЇЇ ЗНАТИ... "Тільки між нами і телефоном...” порушує багато актуальних справ, інколи аж, сказати б, болючих, а це про що пише любов Калинович в числі НЖ за березень, повинно спонукати не тільки до розважань, але і до дії і то не лише батьків, але й саму молодь. Вона ж бо тепер повна запалу і веде таку корисну діяльність в обороні переслі дуваних в Україні й у пропаганді нашої справи! Але ж треба взяти до уваги, що сам запал і патріотичні почування це далеко замало коли хочемо ширити "правду про Україну". Щ об ш ирити правду — треба її знати. Самими емоціями не тільки далеко не зайдемо, але можемо пошкодити. Буває, що чужинець більше знає, ніж можуть йому сказати пропаґатори, які не зна ю ть як с п р о стув а ти його помилкову інтерпретацію різних фактів. Патріотизм вимагає від нас високої якости усіх починів, чи то будуть вистави, виставки, доповіді, дописи чи інтерв’ю. Усякий дилетантизм, хоча б забарвлений гарячими почуваннями, нікуди не доведе. В ід во р о тн а сто р о н а цього питання: якщо хочемо, щоб наші діти любили Україну не вистачить тверди ти, що все українське є "най... най...” Вони мусять знати якнайбільше про Україну. Чим краще щось знаємо, тим більш е л ю б и м о . Знання нашої культури і мистецтва підстава націо нальної гордости. Коли молоді зустрі чаються з українською пробле матикою тільки на академіях і річницях, а усе, що є поміж тими датами для них велика невідома, вони не можуть мати ніякого глибшого від ношення до своєї батьківщини. А є вже можливості, реальні, сприємливі і .. приємні, які дозволять збагатити знання нашої культури, історії. Зближається літо і воно дає можливості скористати з таких джерел знання як: 1) літній семестр УВУ у Мюнхені; 2) літні курси в Католицькому Університеті в Римі; 3) літні курси Фонду Катедри Українонавства в Гарварді; 4) врешті пластовий табір "Стежки культури” влаштований куренем "Перші стежі” у Вашінґтоні. Очевидно є ще й інші осередки, я даю ці для прикладу. Незалежно від того, як ці наукові осередки взаємно до себе відно сяться, як себе критикують, кожний з них веде свою власну, але дуже велику корисну роботу, і дають можливість кожному залежно від знання, під готовки і інших обставин скористати з них з великою користю для себе особисто і для загальних, громад ських цілей. Якщо я теж поміж тими універси тетськими, науковими осередками дозволила собі назвати пластовий табір "Стежки Культури”, то це я зробила свідомо. Два рази я від відувала такі табори (в Іст Четгем і в Канаді) і можу ствердити, що зустрічі молоді у таборовій, безпосередній атмосфері з мистцями, письмен никами і іншими діячами культури та науки, якщо навіть не дають система тичного, повного знання то будять пошану і зацікавлення до серйозних дальших студій. Для прелеґентів, кажучи поправді, це теж джерело досвіду і цікавих спостережень. При тому є ще один аспект важли вий і корисний. Усі ці курси й табір знамените поле зустрічей молодих інтелігентних людей обох статей і це теж не можна легковажити. Одиноке джерело закріплення національної гордости і одинока зброя, з якою можемо і повинні ми виступати в обороні нашої справи це знання нашої культури, історії тощо. Пані Любов Калинович порушила незвичайно важливе питання, яке спонукало мене до цього, може, трохи довгого листа. Ю лія Чарковська НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1975 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
