Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
оцінити. Та й знавці ніколи не будуть публічно (чи й навіть приватно) ставати й давати свої "повчання”. "Наші і ваші” — ”в нас так було” — керує деякими людьми, які не хочуть або не вміють задуматись над даною ситуацією чи над даними принципами. Недавно пан О. мені розказував, як це в одному містечку Т. отець в даній парафії, де мало відбутись загальне свято в честь Шевченка, — сказав, що нікого не впустять на залю в сумівських одумівських чи пластових одностроях. Вся молодь "мусить” бути в народніх строях, бо ”в нас” так було, очевидно цей священик не розумів того, що він виріс під чужою окупацією, коли наша молодь не мала права ходити в одностроях наших молодечих організацій... Власне ця біда — брак зрозуміння і довір’я не тільки ’’псує кров” і нерви, але послаблює суспільну працю, а головно відкидає молодих діячів. Любов Калиновим РЕДАКЦІЮ ВІДВІДАЛИ До Редакції ’’Нашого Ж иття” , прийшла несподіва на і, треба сказати, дуже мила гостя, пані Ганка Ро- манич з Канади. Наші читачі могли зустріти її ім’я в стат тях про Ж іночий Конґрес у Станиславові у 1934 році. Пані Ганка, то д і м оло десенька дівчина, репрезен тувала там Канаду. Тепер розказала вона нам багато цікавих подробиць про цю свою подорож і жаль тільки, що ми не були приготовані і не могли цієї розповіді награти на тасьму. Надіємося всетаки, що це тільки перші відвідини пані Ганки. Свіжість і безпосередність її погляду на світ зразу дозволяє нав’язувати з нею друж ню розмову. Більше про неї та її оповідання ще напишемо. В і д г у к и ЩОБ ШИРИТИ ПРАВДУ ТРЕБА ЇЇ ЗНАТИ... "Тільки між нами і телефоном...” порушує багато актуальних справ, інколи аж, сказати б, болючих, а це про що пише любов Калинович в числі НЖ за березень, повинно спонукати не тільки до розважань, але і до дії і то не лише батьків, але й саму молодь. Вона ж бо тепер повна запалу і веде таку корисну діяльність в обороні переслі дуваних в Україні й у пропаганді нашої справи! Але ж треба взяти до уваги, що сам запал і патріотичні почування це далеко замало коли хочемо ширити "правду про Україну". Щ об ш ирити правду — треба її знати. Самими емоціями не тільки далеко не зайдемо, але можемо пошкодити. Буває, що чужинець більше знає, ніж можуть йому сказати пропаґатори, які не зна ю ть як с п р о стув а ти його помилкову інтерпретацію різних фактів. Патріотизм вимагає від нас високої якости усіх починів, чи то будуть вистави, виставки, доповіді, дописи чи інтерв’ю. Усякий дилетантизм, хоча б забарвлений гарячими почуваннями, нікуди не доведе. В ід во р о тн а сто р о н а цього питання: якщо хочемо, щоб наші діти любили Україну не вистачить тверди ти, що все українське є "най... най...” Вони мусять знати якнайбільше про Україну. Чим краще щось знаємо, тим більш е л ю б и м о . Знання нашої культури і мистецтва підстава націо нальної гордости. Коли молоді зустрі чаються з українською пробле матикою тільки на академіях і річницях, а усе, що є поміж тими датами для них велика невідома, вони не можуть мати ніякого глибшого від ношення до своєї батьківщини. А є вже можливості, реальні, сприємливі і .. приємні, які дозволять збагатити знання нашої культури, історії. Зближається літо і воно дає можливості скористати з таких джерел знання як: 1) літній семестр УВУ у Мюнхені; 2) літні курси в Католицькому Університеті в Римі; 3) літні курси Фонду Катедри Українонавства в Гарварді; 4) врешті пластовий табір "Стежки культури” влаштований куренем "Перші стежі” у Вашінґтоні. Очевидно є ще й інші осередки, я даю ці для прикладу. Незалежно від того, як ці наукові осередки взаємно до себе відно сяться, як себе критикують, кожний з них веде свою власну, але дуже велику корисну роботу, і дають можливість кожному залежно від знання, під готовки і інших обставин скористати з них з великою користю для себе особисто і для загальних, громад ських цілей. Якщо я теж поміж тими універси тетськими, науковими осередками дозволила собі назвати пластовий табір "Стежки Культури”, то це я зробила свідомо. Два рази я від відувала такі табори (в Іст Четгем і в Канаді) і можу ствердити, що зустрічі молоді у таборовій, безпосередній атмосфері з мистцями, письмен никами і іншими діячами культури та науки, якщо навіть не дають система тичного, повного знання то будять пошану і зацікавлення до серйозних дальших студій. Для прелеґентів, кажучи поправді, це теж джерело досвіду і цікавих спостережень. При тому є ще один аспект важли вий і корисний. Усі ці курси й табір знамените поле зустрічей молодих інтелігентних людей обох статей і це теж не можна легковажити. Одиноке джерело закріплення національної гордости і одинока зброя, з якою можемо і повинні ми виступати в обороні нашої справи це знання нашої культури, історії тощо. Пані Любов Калинович порушила незвичайно важливе питання, яке спонукало мене до цього, може, трохи довгого листа. Ю лія Чарковська НАШЕ ЖИТТЯ, КВІТЕНЬ 1975 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
