Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Фейлетон ЧОМУ ВЛАСТИВО НЕ КНИЖКУ? н к Дорога Кицька! Ти навіть не уявляєш, як мені бра кує Твого товариства. Зокрема тепер, коли мій Петро сказився і не д о зв о ляє мені так часто телефонувати д о Т ебе. Без телеф ону віддаль між нами стала ще 'більша. І уяви собі, що його найбільше розсердив не телефонний рахунок на 80 долярів, а та позиція в ньому, коли я наговорила 18 доля рів (пам’ятаєш, тоді, як я розповідала Тоїбі зміст т о ї книжки, що мені дала прочитати Дарка). — Ви що, неписьменні? Не можете написати собі про всі небилиці? Чи ти думаєш, що я маю працювати на телефонну компанію? А він, нерозумний, не знає, що те лефонна розмова це не лист. На від повідь треба чекати, а в телефон це так просто. Я Т обі про це, Ти мені про те! А Ти, дорогенька, напевно вже вми раєш з цікавости, щ об довідатись, як вдалася гостина в Пуськи і хто там був. Отже, були майже всі, як зви чайно, хіба, що бракувало Т ебе й Дмитра. Пуська „висадилась"! Столи гнулися під пиріжками, канапками, рибою, холодцем, паштетом, індиком, курками, печенями (теляча, волова, вепрова), салатками з раків, шримп- сів та іншими — ну, Ти знаєш, як у неї це буває. Було все досить смачне, але аж не таке, як це в Т ебе чи в мене. Скуштували і цього і того, р озп у стили різнопроцентовими напоями. Пані голосно захоплювалися сукнею Олі (д о речі, нічого особливого) й потихонько критикували Віру, яка, як знаєш, неймовірно заокруглилася останнім часом. Це дало нагоду гово рити про дієту. Іцька твердила, що найкраще розпускає товщі в орга нізмі йоґурт, інші були за цитриною, а д ех т о навіть за звичайною водою . Всі довго розводилися, який спосіб найпевніший, щ об, не відмовляючись від різних ласощів, втримати „лінію". Не обійшлося і без партійної лінії. Дісталося тим клятим іншопартійним „патріотам", посперечалися про Ні- ксона і всі ми д у ж е журилися долею наших репресованих земляків на батьківщині. Після десерту — шість тортів (у мене було на прийнятті п’ять, то Пуська хотіла „показатись"), ми всі обважніли не тільки фізично, але й психічно. Година була вже піз ненька, але треба було відсидіти в е черю, то всі, вичерпавши хвилюючі актуальні теми, перейшли д о більш спокійної — споминів. І тоді чоловік ГІуськи запропонував подивитися на прозірки (це м. ін. найновіша м ода у нас нудити гостей висвітлюванням прозірок). А що Місько купив со б і новий автоматичний прожектор, то хотів ним похвалитися. Ну, а нам не випадало відмовитись. Посідали всі у вітальні, д е хто міг, навіть на під лозі, а Христка (Ти знаєш...) вмости лася, ніби на жарти, на коліна Колі. І пішли по екрані образочки ще з часів, коли їх Маруся, яка кінчає вже гайскул, ще бігала під столом, стара кішка Мурка була ще котенятком, а та рожа, що вони ї ї минулого року зрубали, бо здичіла зі старости, була ще в розквіті с в о є ї краси, та багато, багато іншого, що давно вж е відцвіло і постарілось. Ми побачили знімки з вакацій у Гантері, Лейквуді, на Сою- зівці й Верховині, та з іменин, уродин і свят. Чи Ти знаєш, що вони мають Т ебе на багатьох знімках. І мушу ска зати, що Ти колись була навіть гар ненька! Мій Петро, скориставши з темноти, добр е задрімав, а Ромуся розповів мені на вушко кілька чудових анек дотів. Але написати їх не можу, при гадай мені, щ об я Т обі їх переповіла, як будеш мені телефонувати. А скінчився цей показ знімків на віть чимсь подібним до дискусії. Бо, останні знімки були з Різдва. Місько сфотографував їх ялинку з усіх б о ків. А властиво не так ялинку, як си лу- силенну дарунків під нею. Овва! Так якби тільки вони клали дарунки під ялинку! І в Т ебе, і в мене, і в усіх наших приятелів звичайно гори д а рунків на Різдво. Але Пуська почала бідкатись, яка це проблема для н еї обдарувати всіх. Не грошова, — Ти знаєш, яка вона, вдає з с е б е мільйо нерку, — але придумати, що кому, щ об, мовляв, б у л о і гарне, і корисне. Я тут з нею погодж уюся. Колись б у ло легш е робити дарунки. Ми всі б у ли менш вибагливі, дітей можна було обдурити якоюсь іграшкою — совга- ми, ровером, фотоапаратом. А тепер? Усі все мають. Одягу краще ,не ку пувати, бо не догодиш . Зреш тою ша фи і так тріскають. Наші чоловіки мають по кілька гузинів краваток, у кожній хаті кілька фотоапаратів, фільмові апарати і т. д. Ну, властиво, дійсно, не знати що купити. Бігаєш перед Різдвом з крамниці д о крам ниці, голова тріскає, ніг не чуєш під собою . І ми, жіноцтво, всі погодили ся, що купування дарунків під ялинку це одна з найтяжчих праць п ер ед свя тами. Лише наші чоловіки цього не розуміють. Вони не тільки не ж алу ють нас, але навпаки, часто чуємо від них, що викидаємо непотрібно гроші. А дарунки ж потрібні під ялин ку? Ну, скажи, так чи ні? Так! І коли ми всі так говорили, обізвалася Д ар ка, яка, виїмково, мовчала. Вона за явила (Ти знаєш, яка вона красно мовна), що розв’язала проблему з різдвяними дарунками вже давно. А знаєш як? Вона сказала, що купує книжки! Щ о, мовляв, полиці в укра їнських книгарнях угинаються від книжок, що різні наші видавництва пропонують свої видання по зни ж е них цінах і що багато менше труду коштує слідкувати в українській пресі що появляється на нашому книжко вому ринку, ніж ганяти по крамницях і купувати різне непотрібне барахло. Уяви собі, так і сказала — барахло. Так немов би та цукерничка, що я подарувала їй на іменини й яка кош тувала мене грубі гроші, була бар а х лом! Я була на н е ї люта-прелюта. Але пізніше, вже вдома, коли я охолола і все передумала, то скажу щиро, що в ї ї балачці було трохи глузду. Бо, як так подумаєш — це цілком не по гана ідея купувати книжку на да р у нок 'під ялинку. Усі ми не тільки пе чемо торти, але й читаємо книжки! Та і хата виглядає гарно з книжками на полицях! Ні! Дарувати книжки — ідея не погана! Ба! Я б навіть ска зала — д у ж е добра! Бо, скажи сама, чому властиво не книжку? Цілую Т ебе міцно, міцно Твоя Міцька П. С.: А Ти напевно дістанеш від мене цього року книжку. Лише не скажу яку, хоч уж е знаю, що Тобі підійде під смак. Але не скажу! Це таємниця. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1974
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
