Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ликим завданням. Нині пращаю вас з жалем, але і з гордістю, що ви зрілі, що ви доказали свою організованість, дисципліну і зрозуміння великих цілей Конгресу. Багато мусіли ми на цьому Конгресі промовчати, але патріотизм виявляється часом і мовчанкою... Роз’їдемося з вірою, що наша праця піде краще і напевно доведе нас до Великої Мети“.26 Слідували ще прощаль: і слсва делегаток та національний гімн. Кореспондент ,,Діла“ писав: „Бурхливі оплески покривали всі промови бесідниць... Поодинокі деле гатки кидалися собі в обійми і зі сльо зами в очах пращалися як рідні... Врешті заля застигла в повазі, й тишу розколов громом спів національного гимну, що крізь відчинені вікна залі линув, здавалося, на вулицю над Ста- ниславів, на південь, північ, схід і за хід, сповіщаючи увесь світ про ве лику присягу Українки-Громадянки службі Українському Народові і його великому, ясному З ав т р а“2т Так закінчився Конгрес. Преса, описуючи цю подію, нз могла на дивуватися надзвичайній зоргані- зованісті, порядкові, в якому весь час Конгрес відбувався. Величез ний вклад праці в підготування цього свята є не до оцінення. В „Новій Зорі" сказано про нього „взірцевий Конгрес наших жінок“. Описуючи це величаве свято, ав тор каже: „Так добре уладженого Конгресу українці ще не мали. Від часу нашої державної катастрофи це безперечно найприємніша і при тім найбільш хо- сенна поява, яку ми бачили... Словом, жіночий Конгрес показав наглядно, що наше жіноцтво має далеко більші та лучші умови й організаційні сили, ніж ми всі думали14.28 Українська Парляментарна Ре презентація та УНДО гостили у- часниць та провід Конгресу у Львові 29 червня на чайному ве чорі, в часі якого промовляли го сті з-поза Галичини — Лідія Са- довська, д-р Харитя Кононенко, Ганна Чикаленко та Зінаїда Мірна — з Чехословаччини та п. Горба- чева з Полісся. Преса відмітила незвичайно піднесений, радісний настрій на ньому, бо всі були під вражіння'м радісного жіночого свята. Незважаючи на всі перешкоди, утруднення та важку політичну ситуацію, яка тоді існувала, жі ноцтво вміло об’єднатися та ство рити велику, могутню й ледве чи можливу до повторення маніфеста цію. В навечер’я пятьдесятліття Со юзу Українок Америки треба за думатися над тим, чи можлива сьо годні така з’єднанісь думок і волі для праці. Чи ці дрібничкові кор дони, які ми, потворили не лиш між різними, але і внутрі однієї орга нізації, можна знищити? Хай Станиславівський Конгрес стане для нас прикладом і доро говказом до дальшої нашої праці. Хай незабутній образ Конгресу який створила словами делегатка з Полісся Г'орбачева залишиться і нам: „Роз’їдемося, сестри, але не забудь мо одної картини: Ясний день, золо том облитий майдан і безконечні лани дівчат, що жнуть посів п’ятдесятиліт ньої праці. Недалекий вже час, коли з’їдемось інакше. В наших душах, се стри, нема кордонів!".29 Література: 22. Нижанківська, М.: Репрезента- ційний концерт. ,,Діло“, 27 червня 1934, стор. 3. 23. Нижанківська, М.: Раївт під га слом „Шануймо народну ношу“. „Ді ло", ЗО червня 1934. 24. Курдидик, Анатоль: Віч на віч Великого історичного свята україн ської жінки. „Діло“, 2 липня 1934, стор. 2. 25. Курдидик, Анатоль: Український Жіночий Конгрес. „Діло", 28 червня 1934, ст. 1. 26. „Діло“, 1 липня 1934, ст. 6. 27. Там же. 28. „Взірцевий Конгрес наших жі- нок“. „Нова Зоря“ ч. 48, 1 липня 1934, стор. 1. 29. „Діло“, 1 липня 1943, ст. 6. СПРОСТУВАННЯ ПОМИЛКИ В інтерв’ю Марії Барагури „Спів- розмава з авторкою збірок „Вогонь і попіл" та „Сім літер", Наше Життя ч. 7 за липень-серпень 1974 p., стор. 8-ма, в другій шпальті, другий рядок згори помилково надруковано: „...у етнолога, що має подивугідну збірку комах-жуків" — має бути: „...і енто молога, що має подивугідну колекцію комах-жуків". Просимо вибачити за недогляд. Редакція Н а ш а о б к л а д и н к а Народній одяг, його поширення, стилізація, застосування його в су часному одязі так, щоб не втратив він своїх питомих прикмет, свого сти лю, своєї мистецької вартости — це питання цікавить, а то й болить не тільки нас. Воно спонукало перед со рока роками к із ш и х жінок до розпи- сання конкурсу на проект народнього строю. Конгресова Мистецька Комі сія в 1934 р, покликала жюрі, в якого склад увійшли пані: Бурачинська, Ґурґула, Музика, Охримович, Павли- ковська, Шепарович. Підготуванням до переведення кон курсу зайнявся місячник „Нова Хата“, а знавець народнього мистецтва Іри на Ґурґула пише в ч. 4, рік 1934, про те, що цей місячник упродовж трьох років збирав докладні відомості про одяг у різних закутинах краю. Надіслані на конкурс праці потвер дили, що проблема не є проста. Про екти виказують розбіжність підходу від узорів чисто етнографічних, через упрощення й модернізування аж до зовсім перестилізованого строю. При несли вони зразки сільського, міщан ського й шляхетського вбрання. Най більша кількість проектів спиралася на святковому вбранні Полтавщини. Якраз такий проект, який жюрі ви брало для поширення, містимо на на шій обкладинці. Ірина Ґурґула пише про те, які про екти надіслано і хто їх надіслав. Бу ли там проекти сценічні, сперті на історичних строях, міщанський стрій, а теж такі, які могли б мати застосу вання в спорті та інші, що могли б уживатися в сучасному одязі. В кон курсі взяли участь наші визначні мистці та етнографи. Знайдено там прізвища Олени Кульчицької, Кате рини Антонович, Ольги Білецької, Михайлини Стефанович, Соні Зариць- кої, Ольги Дядинюк, Ольги Мариняк, Оксани Лятуринської. Проекти над ходили з краю, але теж із Праги, Па рижу, Варшави. З усіх сторін, як ба чимо, відгукнулись мистці. 1 якщо про це згадуємо і цю тему підносимо, то передусім для того, щоб звернути увагу на те, що справа застосування, чи навіть відтворювання народнього одягу не така проста. Дуже часто бе руться за це діло особи, які, може, дуж е люблять народне мистецтво, вміють гарно вишивати, але не ма ють відповідного підготування і знан ня для того, щоб це мистецтво реалі- НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1974 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
