Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Від г у к и Високоповажана Пані Редактор Мушу Вам сердечно подякувати за відгребання з попелу забуття світлих днів Першого Всеукраїнського Жіночого Конґресу. Скільки ж захоплю ю чих спом инів р о з будила стаття п. Л. Волинець у нас "старих", які його творили і переживали. Немов ще нині бачу головний двірець у Львові, переповнений делегатками переважно в селянських одягах, які очікували зниж кового поїзду до С т аниславова та й не діждалися. Тоді декотрі повернулись додому, але більш іст ь заплат ила повну оплату та поїхали на Конґрес, хоч він вже зачався. День селянки в Станиславові започаткував такі жіночі здвиги по усіх містечках галицької волости, де діяли філії Союзу Українок. Як велику цінність зберігаю в свойому родинному альбомі знімки із масових вправ вільноруч кількасот членок нашої філії в Раві Руській до слів пісні- молитви: ’’Боже Великий, Творче Всесильний”. "Дні Селянки" — це не були пусті паради зорганізо вані ”на коліні". Це був своїого роду іспит організованости важко уявити, в майбутньому буде людині зрозуміле. Сонце, тим часом, на дужих крилах лету, до воріт вечора долітало. На кремезному клені вільшанка щебетала. Щасливе дівча казало гілочці "Добраніч”! Минали дні — достигла помідорка, доспівало літо, доспівало й серденько Мартусі вірою в життя і красу. Лиш трави час-від-часу тихенько про осінь шелестіли... жінок. Походи численних, виструнчених рівних рядів "бабського війська" — як то дехто іронічно про них висловлю вався — показували чужому населенню наших галицьких міст не тільки нашу силу, але також і красу наших селянських одягів та багату культуру бідного галицького села. Вони скріпили нашу віру у власні сили, а також наповнили діяльність сільських кружків Союзу Українок новим змістом повним чару. Відгомін т и х походів з рідними оркестрами та злученими жіночими хорами не прогомонів безслідно. Праця в організаціях поглибилася. Почалися різного роду курси як домаш нього господарства, варення, щиття, плекання немовлят і т. п. Наше село росло духово, поширюва лася добра жіноча преса, а з нею плекання народньої ноші, звичаїв і т. д. Наш примір подіяв і на "сильнішу половину людського роду". В рік після нашого "Дня С елянки” філія ’’С ільського Господаря" в Раві Руській урядила рівнож величавий день Сільського Господаря. В поході їхали драбинясті вози з різного роду рільничим приладдям, селянські хлопці в білих полотняних одягах та солом’яних брилях показували вправи косарів тощо. Коли ж війна жорстоко знівечила ті всі наші труди та надбання, а нас розкинула по закінчення зі ст. 21 пропускаємо ’’пані”, хіба коли мо же зайти непорозуміння, якої ста ті дана людина — жінка, чи чоло вік. Не писати ’’відомий мистець”. Коли він відомий, то зайво до давати йому цей прикметник. Коли ж він невідомий, то навіщо подавати невірну інформацію? Цих кілька практичних порад напевно пригодиться пресовим референткам у їх праці, а редак ціям облегшить їхню працю. широкім світі, все ж таки в наших серцях остались вузли особистої приязні як наслідок спільних трудів в ж іночих організаціях (листи від селянок, яких доля занесла чи то аж до Франції, чи Англії чи деінде). Тож ще раз ґратулюю п. Л. Волинець за знамените опрацю вання матеріялу та пієтизм, з яким вона пост авилася до колишньої праці Союзу Українок. Для нас, "старих" це теплий, свіжий подув споминів нашої молодости, наших трудів, це розрада, що молоде покоління поцікавилося нашою працею та дає нам за неї признання. Остаю з правдивою пошаною Р. Богачевська В ПАМ’ЯТЬ найдорожчої Мами, Христини Мрицової, співосновни- ці і членки Кружка Українських Дівчат у Львові у 1930 p., а опісля активної членки Союзу Українок, складаю 40.- дол. на запасний фонд "Нашого Життя”. Мирослава Мриц-Гук ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу дорогої бл. п. Марійки Гаври- лишин, членки СУА, складаю 5 - дол. на стипендійний фонд Олена Бобиляк ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу бл. п. інж. Івана Вінтоняка нашого друга, складаємо на пресовий фонд "Нашого Життя” 20. дол. Розина і Дам’ян Захарченки НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1974 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
