Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
(малюнок Мартусі Шраменко них шепотіла,. Відтак поверну лася до мами й почала при гадувати: — А пам’ятаєш, мамо, як ми були на городі, ти казала що на гілочці біложовтий цвіт помідорів з красою сонця перекликається? Знаєш, мені те порівняння дуже сподо балось. А пам’ятаєш, як працьовиті бджілки злітали над розквітлими гілочками? Я їх боялась... Пам’таєш? — О, так, доню, я все пам’ятаю... — відповіла мама. А мартуся, по хвилинній задумі, продовжувала: — А я таки вірю, що вона буде жити! Знаєш, чому? Бо я гілочку люблю. А ти, мамо, казала, що любов — то дар Божий, і ним можна рани гоїти. І ось саме тепер гілочка зранена, і моє серце, повне любови, моє піклування поверне їй життя. Мама уваж но п р и слухалась до Мартусиних слів, бо кожне слово ніби дихало непоборною силою й вірою в життя. Тим часом, гіл о ч ка випросталась, і поморщені листочки розгорнулись у пишні оксамитно-зелені клаптики. Тільки малесенька яснозелена помідорка ще лишилась із похиленою голівкою. Як Мартуся це побачила, слів не могла знайти, щоб висловити своє захоплення. Вона так раділа, що гілка набирала такого вигляду, що запевнювала життя. Минали тижні. Літо несло тепле соняшне проміння і не минало гілочки при вікні. Соняшно всміхались над гілкою й Мартусі очка. Йдучи до школи, вона прощалась з гілочкою ніжним поцілунком, і так само віталась, повернув шися зі школи. Аж одного дня побачила, як у воді з усіх боків гілки відросли корінці. От так диво! З кожним днем корінці дужчали. Вирішила Мартуся перенести гілку зі склянки до городу й там посадити, щоб вона набирала живучі соки матері-землі. Поцілувала на щастя корінчики й проказала ’’Рости велика”!, а тоді поклала гілку в невеличку ямку й обережно пригорнула землею. Опісля прив’язала гілочку стяжечкою до підпори, щоб її, ще невелику, вітер не зламав. Кожного дня ходила Мартуся на город і доглядала гілочку. А гілочка, закоренившись, росла й росла... Вже й помідорка більшою ставала, а соняшне проміння допомагало Мартусі в піклуванні й ніжно рум’янило маленький плід. Незабаром гілочка стала схожа на кущик, бо збоку стала ще одна гілочка відростати, що також вкри лась рясним квітом. Дивилась на цвіт перша рум’яна помідорка й так росла, що кращої від неї на цілім городі не було. Дивились на помі- дорку щасливі очки, дивилось сонце, пташки й бджілки... Всі ж бо вони були живими свідками другого життя рослини, що його Мартусене піклування й любов повернули. — Мамо, — промовила одного дня Мартуся, — я цього ніколи не забуду, що трапилось із гілкою. Знаєш, що я думаю? Як виросту, то я тим самим бажанням, що повернуло життя помідорці, зможу й людям помагати, правда? Мамо, чи ти мене розумієш? — О, так, доню, — від повіла мама, — розумію. Тим почуванням, що ними ти випле кала гілочку, немає меж. Саме такими почуваннями ми схожі на Все творця-Отця. Хто зна, Мартусю, які скарби ще від нього нам дані, в нас дрімають?! Мати з донею занурились у задуму... А листочки на гілці під подихом ніжного вітру похитувались, потакували їх словам і здогадам — бо хто зна, може те, що сьогодні 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
