Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
СТАРШІ, БЕЗПОМІЧНІ, САМІТНІ... Три листи до Редакції ’’Нашого Життя", ч. 8, вересень 1974 — спонукують порушити знов на сторінках нашого журнала болючу і занедбану справу Суспільної Опіки тут на місці. Справді соромно стає, коли читати в цих листах, як старші, безпомічні, самітні в шпиталях, чи в старечих домах серед чужого оточення безуспішно вижидають своїх: ”До мене теж ті "волюнтірс" говорять, але я їх не розумію, бо малощо знаю по-англійськи. Моє серце тоді дуже болить із жалю, бо думаю, що заки замкну очі навіки, чи ними ще побачу україн ських "волюнтірс”? Або з другого листа: ”А тепер Ви тут, оп’янілі добробутом, забули за тих, хто найбільше потребує. Тож майте Бога в серці!” І наче в доповненні цих докорів, у цьому ж самому ”Н. Ж." у спогаді про Олександру Чернову-Животко авторка згадує про останні роки цеї визначної жінки — ”А приг**-елі приходили щораз рідше... одинокий контакт зі світом були радіо, телефон, преса” — "вона така свідома байдужости сучасної людини. їй добре знана доля наших визначних люей”. — "Чи знаєте, що на похоронах Лятуринської було лише кілька осіб?”. Неодноразово пригадували ми на сторінках "Нашого Життя" та других часописів про неминучу потребу взятися інтенсивно до організування Суспільної Опіки для місцевих потребуючих. Ми пригадували, що потреби Суспільної Опіки такі великі, що їх не може взяти на себе одна організація, і лишень спільними зусиллями цілої української громади можна успішно роз в’язати цю болючу справу. Ми також згадували про важливу ролю нашої Церкви в Суспільній Опіці, наводили приклади з американського життя. А тепер ще раз пригадуємо що треба і що конкретно можна зробити. Нехай реальним прикладом послужить Бюро Суспільної Опіки зорганізоване Окружною Радою СУА в Чікаґо, де об’єднаними силами СУА, Самопомочі і Золо того Хреста скоординовано суспільну опіку для місцевих потреб, потребуючих українців. Це сталось ще в 67-му році, бюро діє з великим успіхом та досі полаго дило 2.500 справ (за потрібними інформаціями дивись: "Наше Життя”, вересень 74 — ст. 24 "Бюро Суспільної Опіки” — Любослава Шандра). Вище наведене свідчить, що Об’єднана Суспільна Опіка це не міт, не фантазія або нереальні пляни — а найкраща розв’язка проблеми Суспільної Опіки. Є всі дані, щоб у більших українських поселеннях такі Бюра Суспільної Опіки зорганізувати, бо є всі засоби до цього, а треба лишень цей задум здійснити. Чому ж і другим Окружним Радам СУА не піти слідами Чікаґа та не дати ініціятиви до скоорди нованої дії Суспільної Опіки, та подати помічну руку без помічним, самітним, особливо хронічно хворим по шпиталях, чужих старечих домах, чи інших інституціях, де вони, забуті своїми, цілковито здані на ласку і неласку чужих. Серед цих забутих бувають нерідко люди заслужені для української громади, що в самоті, часто позбавлені духової опіки українського священика, доживають віку серед чужих. Нехай цих кілька прикрих, але правдивих фактів пригадає всім, що для численних наших людей, які не зв'язані зарібковою працею, родинами, обов’язками, а живуть вигідним часто аж надто вигідним життям, що його, це їхнє життя, варто наповнити змістом та чимось прислужитися для других. Нерідко буває, що люди так зайняті собою і своїми малими справами, що і не свідомі того, які існують великі можливості, для того, щоб виповнити це своє життя шляхетним змістом. Свого часу опитування Ґелупа виявили, що в Америці 70 мільйонів людей були б охочі ’’чимось” спричинитися до розв’язки якихось проблем американської спільноти, якби вони знали що треба зробити. У нас, українців, таких опитів ніхто на переводить, але можна припус кати, що і в нас існує така можливість. Тому за членством СУА — Окружними Радами та Відділами — нехай буде іяяціятива у зорганізуванні Об’єднаної Суспільної Опіки силами кількох організацій. Основною підпорою для праці Об’єднаної Суспільної Опіки, попри матеріяльну базу, мусить стати добровільна праця людей доброї волі, що дуже популярне серед американців. Ці добро вольці — це люди різних про фесій і різного віку, від цілком старших аж до середньошкільної молоді включно, а за професією і освітою від високоосвічених професіоналістів до зовсім скромних освітою і позиціями людей. їх усіх єднає одна велика ідея допомоги потребуючим. І напевно серед наших бідних і багатих, молодших і старших було б чимало охочих стати добровольцями, щоби прислу житися другим. Тому цю потенціяльну силу треба і можна змобілізувати, бо там напевно криється багато організаційного таланту, що його можна спрямувати для використання для людей усіх звань і кожного віку, які своїм найменшим вкладом можуть дати цеголку для роз будови опіки над потребуючими, яких є так дуже багато і які кличуть: ”Таж майте Бога в серці!”. Т. Савицька ПІдвишка передплати Теперішні умовини подорожіння коштів друку приневолюють нас ДО ПІД- вишки передплати. Хоч як не хотіли б ми приступати до того в майбутньому 1975 році — проте вимога Існування нашого журнала кладе перед нас таку необхід ність. Отже в 1975 р. річна передплата ’’Нашого Життя” виноситиме 9 дол., а пів річна 5 дол. Сподіємось, що зрозумієте цю конечність І спільно з нами увійдете в 1975 рікі АДМІНІСТРАЦІЯ ’’НАШОГО ЖИТТЯ” НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1974 19
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
