Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ця сторінка появляється з нагоди 17 Конвенції СУА, якою започатковуємо святкування 50- ліття нашої організації. Це китиця квітів за працю над українською матір’ю і дитиною часто у її дуже тяжкім становищі (Комітет Мати і Дитина), за консеквентне, часто трудне дбання про збереження української людини у нових умовах життя, за поміч краєві, що з неї користала в великій мірі українська молодь. Думки наші сягають минулого, зупиняються на сучаснім а одно часно робимо висновки на майбутнє — клич Нашої Конвенції "СУЧАСНЕ ЗАВЖДИ НА ДОРОЗІ З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ". Причини української еміграції у нові країни поселення були різні. Перші емігранти, ті, що приїхали тому 50 — 40 літ, це зарібкова еміграція. Вони, малоземельні селяни, їхали за море шукати кращої долі, заробити гроші, щоб вернутися до рідного краю, докупити поля, щоб було що дітям у спадку лишити. Тому 25 літ прийшла нова хвиля поселенців з України, які не йшли шукати праці, їх вигнав наїзник, який нищив і нищить нині все, що українське, руйнує скарби української культури, русифікує молодь від дитячих садочків починаючи, а непокірних, тих, що на своїй землі хочуть бути, засилає у тюрми, на Сибір і до домів божевільних. Що ми на це?! Українська нація поділена тепер на край і еміграцію. У своїй праці ми не можемо себе стягати до етнічної групи. Нас у змаганні за волю України не можуть ділити моря. Те, що наші брати терплять там, нас тут мусить стимулювати до праці над вихованням молоді. Для їх збереження і повного розвою ми вивезли їх з України, деякі вже тут народжені. Нас усіх єднає спільність походження і свідомість необхідности працю вати для рідного народу. Цей обов’язок ми вивезли з рідного краю і його ми передали своїм дітям, що ставши свідомими батьками, передають дальшим поколінням. Живемо у зматеріялізованому світі, користуємося великими технічними здобутками, які можуть знищити вартість людини — її духовість. Наша духовість ідеалістична, побудована на вірі в Бога, пошануванні його законів і пошануванні людини, та її прав на повне життя. Ту духовість ми маємо передати молодому поко лінню, щоб по ній світ розпізнав українця, як колись любов, повна любов ближнього була ознакою християн! Нинішня доба не знає людяности, і в ній дуже тяжко знайти себе українцеві, що вийшов із селянської нації, що у сталій зустрічі з природою стояв близько Бога і носив його у своєму серці. Тих часів не вернути. Доби не змінимо. Мусимо у нових країнах поселення виховати нового українця, що зуміє получити ідеалістичні елементи української духовости з позитивами сучасної модерної людини, що не лиш сентиментом, але розумом, знанням і свідомим правом людини на повне життя розв’язує проблеми дня. Ціллю української виховної системи є виховати повноцінну українську людину, яка в новій країні поселення, не тілько в льояльності, але в повній любові до неї (в неґативах не можна виховати повної людини), матиме також любов до країни свого походження і не позбудеться вартости українця. Завдання дуже трудне, та воно можливе до здійснення, якщо батьки, які виховують у новій країні вже тут роджених дітей, є свідомі того, що і вони і їх діти це частина україн ської нації. В тих родинах, де українська мова є природньою, українська книжка уживана і рідні звичаї зберігаються, знання рідного дає певне почуття гордости, духового багатства. З тих родин виходить нове покоління, що стає на зміну батькам. Союз Українок Америки це організація матерів. їх обов’язки відносно рідних дітей ясні. Дехто, щоправда думає, що українство стає на перешкоді у здобутті кар’єри, але є і такі, що вже у третім поколінні народжених дітей приводять їх до світлички, що навчає дітей, які не знають української мови. Тиск довкілля є дуже сильний. Виховникам належить про студіювати українську духовість і у вихованні виполювати негативні прикмети (як вибуялий індиві дуалізм, що веде до анархії і нетерпимости), а плекати прикмети пошанування людини, її вартости і любови до українця тому, що він є братом по крові. Підставою української виховної системи є українські дитячі світлички. Це почесне завдання — виховання україн ської людини веде СУА від 1952 року. Туди українська мати повинна завести дитину вже у третім році життя, щоб дитина дружила з рідними собі, пізнавала хто вона, набувала почуття певности і самостійности, роз вивала Богом дані здібності, вивчала рідну мову і визбувалася тих хиб, які нам, старим, часто не дають дійти до порозуміння. Та щоб дитяча світличка виконала своє завдання, вона мусить стояти на базі фаховости, відповідного уладження, від повідних підручників і посібників, а головне тішитися зрозумінням і співпрацею і громадянства і батьків. Щоб відповісти на питання, як ми будемо виглядати у 75-літній ювілей СУА, можемо сміло сказати, що в тому завважать дуже дитячі світлички, як ми їх, як підставу української виховної системи, зорганізуємо і поставимо нині. Всі ті питання пов’язані з організацією і провадженням дитячих світличок як виховної установи будуть дискутовані на семінарі, що відбудеться в рамках 17 Конвенції СУА у дні ЗО листопада. Тему семінара подали ми у вересневому числі Нашого Життя. (Вісті з Централі стор. 15) Олена Кпимишин Виховна референтка Гол. Управи СУА. 18 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
