Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Слави Ґеруляк та Графіка Ірени Красій. Олії Ірени Зєлик при крашували стіни бібліотеки, а скульптура Теодора Коршенюка манила відвідувачів. Ця виставка зробила велику рекляму для Українського Студ. Клюбу та українського мис тецтва. Описи виставки були по дані в богатьох часописах, а те левізійна станція канал ЗО поміс тила тримінутове інтервю з др. Воскобийником, який є опікуном студентського клюбу та з Сте- фою Пришляк, головою 106 Від ділу СУА. 108 ВІДДІЛ В НЬЮ ГЕЙВЕН поставив собі за ціль збереження української ідентичности моло дих жінок їхньої околиці при по мочі плекання української куль тури та забезпечення товарись ких потреб. Членки влаштовують вишивані вечерниці, прогульки, пікніки, як також практичні по кази писання писанок, вишивання тощо. Гордістю Відідлу є світличка, в якій вже четвертий рік прова диться виховну працю для наших найменших. Виховання україн ського наймолодшого покоління це завдання кожної української матері, зокрема свідомої, зорга нізованої союзянки. Про інші цікаві почини других відділів подамо в наступному числі. ХРИСТЯ НАВРОЦЬКА 103 Відділ СУА ім. Олени Теліги в Гемстед, Н. Й. пересилає суму 66.- дол. на запасний фонд ’’Нашого Життя”, які одержав від забавового Комітету Дивізийни- ків, як вияв вдячности за спів працю у влаштуванні забави, що відбулася 11 травня біж. року в Гемстед Н. Й. Параскевія Шпачинська секретарка Зеновія Зарицька голова ЇДЕМО ДО ЧЕРЧА! Прошу, відвези наплечники до пластової домівки. Знаєш, діти їдуть на Свято Весни. Матимеш цілий день для себе. Муж допитливим зором глянув на дружину. — Я їду на пікнік, продовжу вала вона. — О, як гарно! — звернувся ласкавіше. Тільки уважай на авто! Ранок був хмарний і холод ний. Завалось, ось-ось поллється дощ. Та це не мало жодного значіння. На сходинах рішено: їдемо без огляду на погоду. Біля домівки СУА зібралися союзянки. Досвідчені водії авт: референтки: імпрезова, суспільної опіки і пресова з великою увагою простудіювали карту. Рішили, що дорога не скомплікована, і рушили. Швидко залишалися позаду сквери задушливого міста. Авта мчали автострадою попри зелені поля і сади Нью-Джерзі. Кудись поділися хмари і усміхнулося сонце. Повільно, через піскові вибої Черча, залишаючи збоку маленьку лісову капличку, прогульковці добилися до хутора панства Ірени і Адама при Райнер евню. Дві, на вигляд жорстокі собаки, голосним гавканням сповістили господарів, що гості приїхали. Коло огорожі червоним намистом розсипалися полуниці. Ялівець зацвів маленькими ягідками. — Просимо, просимо! — при вітала гостей запопадлива пані Ірена. — Але ж тут запах, як гарно пахне ліс; — сказала пані голова. — Ліс лісом, я про капусту з вепровим бочком, — заявила пані Славця; я вже голодна... У ліску поза хатою господар розпалив вогонь. Пані поприво зили всячину, багато додали господарі. — Ах, як приємно! — Завважи ла пані Фуфця, вигідно вмостив шись у кріслі. — Чудово! — під твердила імпрезова; — а я не казала? — і задоволено попра вила русяві кучері. Пресова референтка зручно обертала на вогні ковбаски, захлистуючись розкішним димом. А як усе смакувало! Пані забули за дієту. Навіть пані Іванка покошту- вала солодкої. А пан Адам раз у раз потискав ґузичок фотогра фічного апарату. І з того, і з цього боку; і тих що при столі, і тих, що на городовій канапі, щоб зафіксу вати до хроніки 43 Відділу від- пружені личка союзянок. Не обійшлося без програми. Пані Зоня і Фуфця, немов із рукава, витрясали дотепи. Імпрезова референтка ” на поважно” прочитала допис пана ’’Будяка” — ’’Зустріч — чайочок” з Ікером у Філядельфії. Паням це подобалось, бо хто ж не любить, як його хвалять і приписують йому подвиги, не важне, які вони. Розбавлені і вдячні пані вислали б авторові допису карточку з хутора, але забули її у місті "сестриної любови”. А тоді розвинулася невиму шена дискусія — очевидно про молодь... Наші хлопці чи не забагато думають про себе? А дівчатка? А може ми їх зле виховали? — клопоталися пані. І поплили щирі слова. Порушено різні болючі теми нашого суспіль ства, на які нелегко знайти розв’язку. Ще трохи поспівали для від- пруження і почали збиратися в дорогу. — Так було приємно, — сказала пані Марійка. — Просимо, ще заїдьте! Сутінком стелився полями спокій, ховався між біле суцвіття розлогих каштанів. — Щасливих вакацій, — моргали світла бульвару. О, є моя союзянка! А я тількищо збирався готовити вечерю. А як авто? Чоловік з насолодою читав часопис. Пахло свіжим кропом. І навіть кухня здавалась яснішою. Союзянка НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1974 17
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
