Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
МАРТА ТАРНАВСЬКА Чи культура в нас — тільки ”на експорт”? ПОТРІБНО ГРОМАДСЬКИХ УКРАЇНСЬКИХ БІБЛІОТЕК! Не раз бувало вже за людської пам’яті, що для дослідника історії культури було доступне тільки одне документальне джерело: ка та л о г н е іс н у ю ч о ї вже бібліотеки. На основі бібліо течних каталогів, що заціліли в катаклізмах століть, історики робили висновки про культуру цілої доби. І так напр. Михайло Груш евський, д ослід ж ую чи культуру України 16 століття, багато місця й уваги присвятив аналізі бібліотечних каталогів того часу: виготовлений 1557 року у Супральському манастирі на Київщині каталог, що включав 215 рукописів і декілька друкованих книг, дає йому можливість змалювати цікавий образ релігійного, наукового, літера турного та культурного життя тих часів. Бібліотеки є найкращими показниками культури, бо вони віддзеркалюють її в усій її багатогранності. Загальні книго збірні, що за пляном колектують видання з усіх ділянок людського знання — це дзеркала, що в них можна побачити культурне обличчя нації. Небагато таких дзеркал серед українських поселенців в Америці, і цей факт сам собою вимовно говорить про невисокий стан нашої культури. Існує кілька більших наукових і приватних книгозбірень, але вони для звичайного громадянина недоступні. Колекції україніки у великих американських бібліоте ках — таких як Конгресова Бібліотека у Вашінґтоні та деякі університетські колекції — не є заслугою організованої україн ської громади. Щасливим вийнятком із цього правила є колекція Гарвардського універси тету. Українська громада, уфунду- вавши три українознавчі катедри та науковий інститут на цьому університеті, створила відповідні умовини для постання й розвитку наукової українознавчої бібліотеки, що має всі дані для того, щоб стати найбільшою збіркою україніки поза межами України. Але я сьогодні хочу звернути увагу на льокальні бібліотеки популярного типу, що повинні служити потребам місцевих громад і що повинні існувати у всіх більших скупченнях українців в Америці. Чому їх немає? Чому ця занедбана ділянка не втішається увагою наших громадських централь? Чому народні доми не вважають своїм обов’язком поста вити до розпорядження громади відповідні приміщення для бібліотек? Чому громадські централі не асигнують для тієї цілі відповідних фондів? Чому ми так радо даруємо українознавчі книги чужинцям і чужим бібліотекам (і вимагаємо, щоб їх читали!) — а водночас так мало уваги при свячуємо цим книгам ми самі? Невже справді українська громада не вважає культури органічною потребою свого життя? Невже культура в нас — тільки "на експорт”? В українській пресі часто можна зустріти похвали під власною адресою — яка то, мовляв, українська етнічна група добре зорганізована в порівнянні з іншими групами, як вона корисно відрізнялася від інших на якомусь міжнародному базарі, вічі, чи на параді льояльности. На жаль, не знайти в українській пресі інформацій про те, скільки видань наших іншонаціональних сусідів появляється на книжковому ринку кожного року та скільки в інших етнічних груп є бібліотек. Серед американських українців, одначе, чимало є таких, що в перших роках після приїзду до Америки рятували свою душевну рівновагу книжками позиченими в поль ських, російських та німецьких громадських бібліотеках. У Філядельфії вже понад 15 літ діє Бібліотека Пласту і Рідної Школи, що — всупереч своїй назві — є загально-громадською книго збірнею, яка старається служити потребам усієї читацької громади. На основі десятилітнього досвіду своєї праці в цій бібліотеці, я хочу поділитися з читачами деякими своїми спостереженнями та рекомендаціями. Передусім хочу заперечити загально-поширену ’’татарську вістку” — мовляв, ’’немає україн ського читача”. Ні, український читач ще існує — але він в стані летаргії, він вигідний і лінивий і щоб його досягти треба система тичного організованого зусилля. До летаргії українського читача великою мірою спричиняється брак активних українських бібліотек та безвідповідальне ставлення до української книжки нашої преси, що любить — раз у рік — містити заклик і статті про книгочитання, але не дабає про те, щоб систематично і послідовно давати інформації про кожне нове видання, ширше обговорювання цікавіші літературні появи та постійне стимулювання читача. Досвід Бібліотеки Пласту і Рідної Школи у Філядельфії доказує, що при наявності певних читачів, загально-громадська українська бібліотека може не тільки існувати й розвиватися, але й пробуджувати і знаходити українській книжці читача та тим способом підносити серед україн ської громади рівень загальної освічености, володіння україн ською мовою та обзнайомлення з українською проблематикою. 1) Першою і головною перед умовою існування громадської української бібліотеки є гурт відданих справі людей, що розуміють вагу цього діла і бажають посвятитися праці з книжкою. Ведення бібліотеки вимагає від громадських робітників куди більшого зусилля, як напр. організація імпрез чи збірка фондів на якусь громад ську ціль. Найбільша трудність у тому, що це — праця ’’поза 14 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
