Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Яка це честь, — приємність, навіть — більша, Перелетівши половину світа, Вам привезти, в цей день, хоч тільки — віршем, Від всіх сестер з Австралії — ПРИВІТИ!!! Хай небо дасть Вам сили і — горіння! Як важко б не стелилися дороги, Не знеохочуйтесь! Майбутні покоління Вас — ставитимуть в приклад! Отже — З БОГОМ!!!! ДОРОГІ МОЇ СОЮЗЯНКИ! Перед моєю далекою дорогою до Австралії (там де дідько „Добраніч" каже), хочу з глибини серця подякувати Вам всім за Вашу велику допомогу, за всю Вашу працю і моральну підтримку (як я її потребувала!) під час мого „пришествія“ — чи пак турне по цьому, задля Рас для мене дорогому, конти ненті! Спасибі, дорогі сестри по крові! Бажаю Вам щастя, успіхів та усміхів! Щасти Вам, Боже! Не маючи мільйонів — складаю мій скромний дар (50.00 дол.) на розбу дову „Нашого Життя". Ваша Ню Йорк, грудень 1974 р. ЗояКогутз країни Канґуру! не розуміють один одного. Мати мусить також задумуватися над позитивними впливами американ ського довкілля та темераменту і цей корегуючий елемент вміло у- жити на деякі хиби української вдачі-сварливість, заздрість, брак сслідарности. Як мати, молода у- країнка цікавиться українським суспільнством, щоби створити від повідне середовище для своїх ді тей. Можна виховати дитину са мому, але треба її також умістити в середовище, до якого вона мог ла б належати. Мати постійно рішає, як вихова ти свою дитину. Вона цікавиться школами, молодечими організація ми та середовищем. Чи вони під силюють її позитивний вплив, чи вени притягають дітей до україн ського суспільства, чи радше від штовхують їх; чи краще посилати дітей до наших шкіл, чи до амери канських чи ще якихось інших, за лежно під кра'їни поселення. Вона постійно мусить впливати на середовище, в якому обертаєть ся її дитина і старатися підвищи ти рівень того середовища. Задля цього вона сама повинна входити в українське зорганізоване життя. На жаль треба признати, що тут, на еміграції, жінка до певної міри втратила своє рівноправне місце в зорганізованім житті громади. А це шкода, бо жінки мають прикмети дуже потрібні в громадській праці: перше — це сильне почуття обо в’язку; друге — амбіція не пере шкоджає їм в праці (важливе є що зроблене, а не хто зробив). Традиційно українські жінки бу ли рівні з чоловіками. В давні часи, коли чоловіки роками перебували в воєнних «походах поза домом, українська жінка була єдиним і повноправним керівником у госпо дарстві і родині. Тут на еміїрації, сталося таке, що працю українських жінок орга нізації вживають головно для вла штування буфетів при різних наго дах. Це також потрібне, але не можна обмежувати жінок виключ но ДО ДО'ПОМОГОВОЇ роботи. Жінки вміють співпрацювати з різними людьми. Чому ж їх так мало при громадській роботі? Де наші жінки? Може до деякої міри жінки самі винні? Може вони стараються знайти якісь виправдання для цьо го? А цих виправдань є багато: 1. праця, 2. діти, 3. організація в місці їх поселення їм не підхо дить. Що ж тоді жінка може зробити? Вона може творити нові зацікав лення та вводити їх в ту організа цію, може працювати в професіо нальній організації... Яка ж причина того, що по'над 100,000 жінок українського роду своїть осторонь громадського жит тя в США? А проте праця жінки в громад ських організаціях допомагає їй у виконуванні її найважливішої ро лі — жінки-матері. Коли дитина бачить, що мати не відходить від української спільноти, а працює для її добра, то й дитина змалку буде поступово звикати до такої праці та не відійде від свого на роду. У своїй доповіді я старалася по яснити ролю молодої жінки матері в українському суспільстві. Її зав дання передати українську духо- вість через рідну мову і культуру, вщепити любов до свого рідного, надати тон та зайняти позицію в гро'маді. Кожна мати старається і повинна вирядити своїх дітей у світ з почуттям псвности себе і гордости з свого національного походження. ВІДНОВІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ! КОНВЕНЦІЯ ДЛЯ ОБОРОНИ ВАЛЕНТИНА МОРОЗА Делегатки і гості, зібрані на XVII Конвенції СУА, на пропозицію Марії Крамарчук, голови Округи Північний Ню йорк, відмітили подиву гідну по ставу переслідуваних на Рідних Зем лях політичних в’язнів, яких симво лом є Валентин Мороз. Під час хвилини „духової злуки“ з Батьківщиною і нескореними, при сутні вислухали стоячи „Тренос“ Іго ря Калинця, який відчитала Євгенія Рубчак-Єнзен, голова 71 Відділу СУА в Джерзі Ситі. Присутні відмовились від полуденку і зложили 668 дол. на Фонд оборони Валентина Мороза у Вашінґтоні, Д. К. Збірку на листи Ко мітету оборони Валентина. Мороза перевели пані: Надія Попель, Софія Раковська і Мирослава Савчак з 82 Відділу СУА в Ню Йорку, Ірина О- стап’юк з 93 Відділу СУА в Гартфор- ді, Юлія Добуш з 28 Відділу в Нюар- ку, Марія Крамарчук — голова Окру ги Північний Ню Йорк, М. Кушнір, Ірина Шміґель з 47 Відділу СУА в Рочестері, Ярослава Кобрин з 13 Від ділу СУА в Честері, Дарія Яворівська з 81 Відділу СУА в Дітройті та Марія Турко з 79 Відділу СУА в Кембридж. Після проведення збірки Євгенія Рубчак-Єнзен і Леся Ґой перевірили збіркові листи і зібрані гроші, при чому ствердили, що разом зібрано на 14-ох листах суму 668 дол., які переслано раз°м із листами згодоно- му вище Комітетові оборони Вален тина Мороза у Вашінґтоні. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1974 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
