Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ють, що після-завтра відбудеться вечір Об’єднання. Ти ж там голов ний промовець. — Чи ти дістала з бібліотеки матеріяли? ■— звернувся Михайло Калістратович до дружини. — Навіть уже дещо й вибрала, скомпонувала й передрукувала. Звичайно, головну роботу ■— о- п'рацювати — залишила для тебе. Я зараз тобі принесу. Михайло Калістратович, наклав ши окуляри, в масивній роговій о- праві, уважно переглядав задруко- вані аркуші паперу. — Не зле... Не зле... — говорив він, — у загальному, зовсім не зле... коли опрацювати... Прине си каші словники й олівець, люба, — звернувся він до дружини. Дружина побігла по словники й олівець. — Між іншим, у суботу тебе че кають з доповіддю в Товаристві Дослідників застосування Підвод них Човнів для Мирних Цілей. Я вже підшукала тобі деякі матерія ли, а дещо замовила в бібліотеці. Обіцяли дістати на завтра. — Накидай щось загальниково, люба, бо почуваю, що не встиг ну дати ради. Минулого року ти зробила це зовсім незле. — Незле? — ■ у лагідному голосі дружини забриніли нотки докору. — Та ж твою доповідь було від значено як найкращу доповідь ро ку, і я цілком певна, що вона до помогла тобі в тому, що тебе об рали головою Об'єднання. — Ти маєш на увазі?.. — почав схвильовано Михайло Калістрато вич. — Ні, і:і!.. Не зрозумій мене зле, — похспилася дружина. ■— Зрозумій!.. Адже навіть президент держави потребує помічників і до радників... Для кожного доброго голови вистачає бути особистістю та мати ідеї, які він має кидати своїм помічникам і давати їм ши роке поле діяльности... Михайло Калістратович знав, що його солідна постать з першого ■погляду звертає на себе увагу, а всі ідеї щодо характеру і змісту його діяльности були виключно ви твором його власної уяви. Від цієї думки в нього зразу ж покращав настрій і він, ставлячи ще одну кому у матеріялах по „Застосуван ні Підводних Човнів для Мирних Якби... — Уяви собі, знову понаса джували на професорські місця різних йолопів. Дружина, без дальших пояснень зрозуміла, що при підвищенні ста новищ викладацького персоналу на географічному факультеті, Ми хайла Калістратовича знову обій шли. Подібне трактування чоловіка адміністрацією університету трап лялося вже багато разів і раніше протягом його майже двадцятиліт ньої праці у ньому, де він увесь цей час незмінно залишався ін структором географії. Спочатку така, на думку Михайла Калістра товича, несправедливість з боку адміністрації університету його обурювала; пізніше ■— сердила; а тепер він лише хвилювався, вбача ючи всі причини того, що він ува жав несправедливим, вірніше то го, що йому з будь-яких причин нз подобалося, — в ненормальності суспільства та його неминучій за гибелі. — Не хвилюйся, Мікі! ■— за спокоювала Михайла Калістрато вича дружина. — Чи ж варто нер- вуватися через людей, які не вар ті цього? Хіба ж вони спроможні оцінити справжні здібності? Що ж від них вимагати? Властиво кажу чи, вони покарали самих себе. Слова дружини були бальзамом для душі Михайла Калістратовича і він, уже трохи заспокоєний, до дав: — Крім того, вони жахливо бояться конкуренції. — Вони не усвідомлюють, Щ О якби не ти — факультет розлетів ся 'б уже давно. Протягом наступних п'ятьох хвилин панувала мовчанка — бо хоч на який суворий осуд заслу говували негідники ■— тут вони обоє виразно відчули, що дружина, образно висловлюючись, занадто перегнула палицю. Тишу прорізав телефонний дзві нок і пані Люся побігла підняти слухавку. — Це телефонували зі Світово го Об’єднання Вільних Астроно мів, — сповістила пані Люся, вхо дячи до кімнати. — Вони нагаду- СВІТЛАНА КУЗЬМЕНКО Михайло Калістратович прийшов з праці дуже схвильований. Побур- чаЕШИ на все, на його думку, не потрібне, що сьогодні, здавалося, немов би навмисне, увесь час ліз ло під ноги та з приводу тего, що потрібних йому речей він не міг знайти на своїх звичних місцях, він узяв газету й пішов до вітальні. — Не було вже тобі іншого місця?! Забирайся! звернувся він до кота, що зручно примостив шись на улюбленому фотелі Ми хайла Калістратовича, дрімав. Кіт, не поспішаючи, підвівся, пиль: о подивився в обличчя госпо даря і, зіскочивши на підлогу, о- глядаючись, попрямував до кухні. Михайло Калістратович зразу ж зайняв його місце і розгорнув га зету. По ступені надутости Михайла Калістратовича дружина знала, що чоловік чимось покривджений, вла стиво, його самолюбство вражене у досить поважній мірі. З подружнього досвіду, який мав місце протягом майже трьох десятків років, вона також знала, що тепер не час на будь-які роз питування і, привітавшись з чоло віком, продовжувала поратися в кухні. Коли останні деталі, зв’я зані з приготуванням обіду, були закінчені, вона покликала чоловіка до столу. ■— Цілком ясно: світ швидшими темпами, аніж ми собі уявляємо, котиться до загибелі, — промовив Михайло Калістратович, відсуваю чи порожню миску, у якій ще де кілька хвилин тому парував замаш ний борщ. Дружина вичікуюче ди вилася на чоловіка. Михайло Калі стратович задумався, і дружина пі шла до кухні принести другу стра ву- — Світ котиться до загибелі, — повторив свою попередньо вислов лену думку Михайло Калістрато вич, розпочинаючи печеню, і вже, поклавши чималий кусень м’яса до рота, додаз, — ворожі сили роз- пансшились уже абсолютно скрізь і діють, як їм тільки забагнеться. — Щось трапилося, Мікі? — стривожено спитала дружина. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1974 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
