Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЗЕЯ, БУЯНІ МАРТА марш жижка Зея, дуж е ліила кізка , виросла на хуторі Вишневім. У неї був сріб-но- сивий пухнастий ко ж у ш о к, два ма лих ріж ечка й мале;-ька б : рідка. Ї ї вигодували молочком із пляш еч ки пан і пані Смоленко. Згодом Зею стали годувати діти Смоленків — Христя й Борис. А через два роки в Зеї народив ся маленький цапик — Б уянчик. В нього був золотий кучерявий к о ж уш о к, гострі вуш ка, два міцних р іж ки і та ко ж маленька борідка, як у мами-Зеї. Зея була добрею к із ко ю й да вала для пані Смоленко два глечи ки молока вранці і два ввечері. Невеличкі були ті глечики, але повні. А крім того, Зея годувала молочком свого синочка ■— Буян- чика. Коли Зею доїли, коло неї к р у тився і ко ти к М ур. Він надіявся, що й йому дістанеться трохи мо лочка, а тому заприятелював із цапком Буяном і бавизся з ним. Одного разу пан Смоленко п р и біг на х у тір стурбований: — Щ о робити? У нас на леваді заблукалось .маленьке ягнятко, во но дуже голодне й помре без мо лочка. — Принеси його сюди, — ска зала пані Смоленко. — Ми його будемо годувати з пляшечки, як колись Зею годували. — От тільки чи вистачить мо лочка? — сказала пані Смоленко. — Не може ж Зея всіх прогодува ти... — Я буду давати більше молоч ка. — сказала Зея, — щоб і для цього ягнятка вистачило. Тільки мені треба більше їж і. Ціла родина Смоленків узялась добувати їж у для Зеї. Пані Смо- ленко давала їй капустяне листя, пан Смоленко — овес, Борис п р и носив пирій, а Христя •— шпориш . За деякий час, я к пані Смоленко подоїла Зею, то було аж три гле чики молочка! П а ні Смоленко була дуж е рада: — Ти у нас така дорогенька і добра кізо н ька ! ■— сказала пані Смоленко. Тепер молочка ви стачить і для ягнятка Марти. Я гнятко живилось Зеїним молоч ком і швидко підростало, але в о но не мало ні р іж о к, ні борідки. Зате білий пухнатий к о ж у ш о к я г нятка Марти всім був на подив. К о ти к М ур полюбив М арту, а ца по к ввесь час хотів з нею бави тись. Ц апок Буян підростав і хотів їсти не тільки молочко, а й траву та листя. Одного разу к о т и к М ур намовив М арту й Буяна піти до л і су, де є краща пожива, ніж у дво рі. От і пішли по ш л яху: попереду цапок Буян, за ним ко т и к М ур, а позаду біленьке ягнятко Марта. Вони прийшли в долину понад ліс, де травичка свіжа й соковита. Ц апок Буян і ягнятко Марта па слись і бавились на травичці, а к о ти к М ур бродив по лісі, лякав пта ш ки та полював на миші. А ка ху т о р і Вишневім усі були стурбовані: де поділись цаіпок Б у ян, ко ти к М ур і ягнятко М арта?! Н айдужче плакала за ними ма ленька Христя. — Я ж їх із пляшечки го д ува ла, — куд и ж вони втекли?! Вона з братіком Борисом всі к о мірки, всі леївади обходила — але ніде нема цапка, ягнятка й ко т и ка... Вже сонечко за обрій сідало, аж з-п ід лісу троє бродяг прийшли. Вони вже зголодніли, З е їн о го мо лочка захотіли. ** * Ото всі були раді, що звірятка МАМА СИНОВІ ВОЛОДИМИРА ДБМУС Було це у неділю. Кінчався день ,надходив вечір... Час іграшки: лишати й спати йти малечі. Як завжди, укладаю діточок своїх в постелю, Проказую молитву, „добраніч“ їм бажаю. Та син мій неспокійний і все питає: „Мамо, Чому усе, що гарне, так проминає скоро? Ну, як мені радіти з дозвілля або свята, Якщо в кінці, як нині, завжди я мушу спати?! Минула ця неділя, мине їх ще багато, Усе життя так пройде, й не буде вороття!“ Я слухала уважно слова свого хлоп’яти, А думка ген далеко в чужі летіла хати... Дітей багато в світі таких, як ти, мій сину... І їм життя минає, немов одна хвилина... Та не у цьому справа, що скоро все минає, Лиш: ЧИМ життя своє ти виповнити маєш? У церкві нас про Божі та людські вчать закони, А в школі про природу та про чужі країни. Ось ти надворі бігав, м’ячем награвся досить, А мама дала їсти, ще й тепло вбратись просить. Твій день життя красою заповнений сьогодні. Не знав ти ані зимна, ні голоду, ні злиднів. Незлічені таланти у тебе є, мій сину, Лиш треба їх цінити, плекати без упину. В дитинстві ці таланти — як м’ячика влучання. Як виростеш — збагнеш ти ще й життєві завдання: Щоб ке завжди для себе лиш брати з цього плоду, А дати добру частку і для свого народу. В житті, можливо, треба на себе хрест узяти. Як зможеш нести сміло — це не пройде без плати. Свій день, хоч би й короткий, за життєву дорогу Як виповниш змістовно — щасливий будь у Бога! Тоді ти в кожний вечір спокійно ляжеш спати, Бо день, що ти закінчив, був повний благодат Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
