Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тільки між нами і телефонам . .. Все в свій гас і на своїм місці Різдво проминуло і тепер можна досить спокійно поглянути на дещо. Моя племінниця Міра не може вирі шити, чи святкувати Різдво (та інші наші свята) по-градиційному, чи біль ше по-сучасному. Проблема для неї ось у чому: наші традиції ми звичай но практикуємо у виді селянських, чи радше хліборобських, звичаїв і сим волів. Наскільки вони можуть бути близькі, чи тільки зрозумілі нашим молодим тепер? Залежить. Напри клад, тепер, коли ще держиться мода і зацікавлення всім „етнічним", для молоді наші звичаї можуть виглядати дуже романтично й модно. Але всюди треба мати міру. Наприклад, коли до водиться показувати через телебачен ня традиційне українське Різдво, то треба вибирати ефектовні моменти, а не такі, які нас убого й відстало представляють. Ось, бачили ми раз старшу жінку в „українськім одягу“, який складався тільки із старих чобіт, спідниці й сорочки. Було ясно, що багато більше уваги присвячено сти- левому в’язанню хустки, як цілому естетичному 'ВИГЛЯДОВІ. Біля неї був старий дід у подібно вбогій одежі. Вони обоє потім навстоячки (так, сто яли, а не сиділи!) їли Святу Вечерю. Убого, примітивно, неефектовно і на віть принизливо для нас усіх! Є в нас повні народні строї, є цікаві моменти. Можна показувати бідних селян, але чи не було в Україні й багатших се лян та й інших суспільних кляс? Чи ж вони ніколи не святкували Різдва? Моя Міра гостювала у своєї при ятельки, в якої є традиція, що на Різдво до Овят-Вечері всі присутні завжди мають строї з українськими вишивками в різних застосуваннях. Наприклад, пані (й дівчатка) сідають до вечері в довгих сукнях (із вишив- ками), а панове мають або вишивану хусточку в кишенці, або краватку чи гарну вишивану сорочку до елегант ного, вечірнього убрання. І це в них давній родинний звичай. І україн ський при тім! Отже так можна пов’я зати сучасне з традиційним. Тепер, коли наша молодь любить вишивки, можна застосувати їх до різних строїв. Як дуже рідко бувало давніше, тепер час від часу в деяких елегантних домах молоді одружують ся в повних народніх строях (часгми молода має стилізовану довгу сукню, чи сукню з родини козацької стар шини). Молодий часами від чобіт до жупана має білий одяг, а дружки й дружби (бояри) мають повні козацькі строї. Це традиційне, оригінальне й також модне. Отже треба бути чутливим, на що (Гл. ч. 8 Н. Ж., вересень 1973: Тільки Справа паперових тарілок, видно, дуже зацікавила читачок. Посипалися відгуки. Перший, довший „голос у дискусії" ПОМІСТИЛИ ми в ч. 10 Н. Ж. за листопад. Наспіли інші, які подаємо в скороченні. Вповні піддержала голос Марії Ба- рагури Юлія Ховайло, яка твердить, що ми маємо свою культуру, яку не можемо „підмінювати паперовими тарілками" Твердить вона, що вихо вані в таких звичаях діти ,,не мали б із чим увійти в круг американської інтелігенції". Довгого листа на цю ж тему напи сала К, Василькевич. Почала від опи су великодньої гостини, яку ,^мо дернізована" господиня, мимо спро- тиву мами й чоловіка, подала на па перових тарілках. Гості чулися обра жені, мовляв, „вони не варті кращого накриття". При тому, твердить допи- сувачка, господиня і так не напра цювалася, бо все приготовила її мама. Твердить вона, що колись дома теж жінки працювали професійно, а все ж приготовляли прийняття; щодо помо чі, завжди можна найти як не когось із кревних, то студентів; що праця саме є в молодих відгук у даний час, і таким способом застосовувати зви чаї і строї — від сільського („пезант лук") до елегантного сальонового. Як моя племінниця Міра вирішила вибирати, що й коли треба, так і в на ших „популяризаціях українських звичаїв" треба нам знати, що й коли вибирати. Різні деталі наших звичаїв можна підкреслювати, але все у свій час і на своєму місці. Головне — не спримітизовувати наших традицій пе ред чужинцями, якщо в нас нема по чуття міри, фантазії та естетики. Любов Калинович між нами і телефоном) в кухні тепер значно легша ніж ко лись, бо є всяке допоміжне приладдя, а приготування прийняття може бути цікаве і не слід порівнювати цього труду з нудною роботою при ліплен ні вареників. їжа з готових коробок не усім смакуватиме і не завжди здо рова, а приготовляти потрави з дум кою, що зробимо комусь приємність; це корисніше, ніж висиджування при телевізорі, або телефонічні балачки, які тривають нераз годинами. Має вона сумніви, як подавати м’ясо із підливою на таких тарілках. Накі- нець цитуємо: „Якщо порівняти гарні прийняття з дрібноміщанством, то з яким міщанством порівняти прийняття на паперових тарілках?" На нашу думку, лава противників паперових тарілок вже досить багато представлена. А хто і чому за папе ровими тарілками? Ждемо! Цікаво, як ми це замітили в ін шій статті, що „тарілки" найшли та кий гарячий відгук, а „овечки" з ч. 10, на які чекає не тільки Ваш гостинний дім, але теж і Н. Ж., щоб Ви про них нам щось написали — ні звуку! До передплатниць „Нашого Життя44 Багато читачок нашого журнала не подає зміни своєї адреси, коли пере носиться. Щойно коли наш журнал кілька місяців іде на давню адресу і там пропадає або повертається до адміністрації знищений тоді читачка зголошу ється і вимагає додаткової висилки. А воно дуже легко подати зміну адреси в час. Поштові уряди продають готові листівки-формулярі, де треба рівночасно виповнити давню і нову ад ресу. Це значно влегшить безпроволочну доставу журнала^ ГОЛОС У ДИСКУСІЇ Ще про паперові тарілки . • •
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
