Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Тільки між нами і телефонам . .. Все в свій гас і на своїм місці Різдво проминуло і тепер можна досить спокійно поглянути на дещо. Моя племінниця Міра не може вирі шити, чи святкувати Різдво (та інші наші свята) по-градиційному, чи біль ше по-сучасному. Проблема для неї ось у чому: наші традиції ми звичай но практикуємо у виді селянських, чи радше хліборобських, звичаїв і сим волів. Наскільки вони можуть бути близькі, чи тільки зрозумілі нашим молодим тепер? Залежить. Напри клад, тепер, коли ще держиться мода і зацікавлення всім „етнічним", для молоді наші звичаї можуть виглядати дуже романтично й модно. Але всюди треба мати міру. Наприклад, коли до водиться показувати через телебачен ня традиційне українське Різдво, то треба вибирати ефектовні моменти, а не такі, які нас убого й відстало представляють. Ось, бачили ми раз старшу жінку в „українськім одягу“, який складався тільки із старих чобіт, спідниці й сорочки. Було ясно, що багато більше уваги присвячено сти- левому в’язанню хустки, як цілому естетичному 'ВИГЛЯДОВІ. Біля неї був старий дід у подібно вбогій одежі. Вони обоє потім навстоячки (так, сто яли, а не сиділи!) їли Святу Вечерю. Убого, примітивно, неефектовно і на віть принизливо для нас усіх! Є в нас повні народні строї, є цікаві моменти. Можна показувати бідних селян, але чи не було в Україні й багатших се лян та й інших суспільних кляс? Чи ж вони ніколи не святкували Різдва? Моя Міра гостювала у своєї при ятельки, в якої є традиція, що на Різдво до Овят-Вечері всі присутні завжди мають строї з українськими вишивками в різних застосуваннях. Наприклад, пані (й дівчатка) сідають до вечері в довгих сукнях (із вишив- ками), а панове мають або вишивану хусточку в кишенці, або краватку чи гарну вишивану сорочку до елегант ного, вечірнього убрання. І це в них давній родинний звичай. І україн ський при тім! Отже так можна пов’я зати сучасне з традиційним. Тепер, коли наша молодь любить вишивки, можна застосувати їх до різних строїв. Як дуже рідко бувало давніше, тепер час від часу в деяких елегантних домах молоді одружують ся в повних народніх строях (часгми молода має стилізовану довгу сукню, чи сукню з родини козацької стар шини). Молодий часами від чобіт до жупана має білий одяг, а дружки й дружби (бояри) мають повні козацькі строї. Це традиційне, оригінальне й також модне. Отже треба бути чутливим, на що (Гл. ч. 8 Н. Ж., вересень 1973: Тільки Справа паперових тарілок, видно, дуже зацікавила читачок. Посипалися відгуки. Перший, довший „голос у дискусії" ПОМІСТИЛИ ми в ч. 10 Н. Ж. за листопад. Наспіли інші, які подаємо в скороченні. Вповні піддержала голос Марії Ба- рагури Юлія Ховайло, яка твердить, що ми маємо свою культуру, яку не можемо „підмінювати паперовими тарілками" Твердить вона, що вихо вані в таких звичаях діти ,,не мали б із чим увійти в круг американської інтелігенції". Довгого листа на цю ж тему напи сала К, Василькевич. Почала від опи су великодньої гостини, яку ,^мо дернізована" господиня, мимо спро- тиву мами й чоловіка, подала на па перових тарілках. Гості чулися обра жені, мовляв, „вони не варті кращого накриття". При тому, твердить допи- сувачка, господиня і так не напра цювалася, бо все приготовила її мама. Твердить вона, що колись дома теж жінки працювали професійно, а все ж приготовляли прийняття; щодо помо чі, завжди можна найти як не когось із кревних, то студентів; що праця саме є в молодих відгук у даний час, і таким способом застосовувати зви чаї і строї — від сільського („пезант лук") до елегантного сальонового. Як моя племінниця Міра вирішила вибирати, що й коли треба, так і в на ших „популяризаціях українських звичаїв" треба нам знати, що й коли вибирати. Різні деталі наших звичаїв можна підкреслювати, але все у свій час і на своєму місці. Головне — не спримітизовувати наших традицій пе ред чужинцями, якщо в нас нема по чуття міри, фантазії та естетики. Любов Калинович між нами і телефоном) в кухні тепер значно легша ніж ко лись, бо є всяке допоміжне приладдя, а приготування прийняття може бути цікаве і не слід порівнювати цього труду з нудною роботою при ліплен ні вареників. їжа з готових коробок не усім смакуватиме і не завжди здо рова, а приготовляти потрави з дум кою, що зробимо комусь приємність; це корисніше, ніж висиджування при телевізорі, або телефонічні балачки, які тривають нераз годинами. Має вона сумніви, як подавати м’ясо із підливою на таких тарілках. Накі- нець цитуємо: „Якщо порівняти гарні прийняття з дрібноміщанством, то з яким міщанством порівняти прийняття на паперових тарілках?" На нашу думку, лава противників паперових тарілок вже досить багато представлена. А хто і чому за папе ровими тарілками? Ждемо! Цікаво, як ми це замітили в ін шій статті, що „тарілки" найшли та кий гарячий відгук, а „овечки" з ч. 10, на які чекає не тільки Ваш гостинний дім, але теж і Н. Ж., щоб Ви про них нам щось написали — ні звуку! До передплатниць „Нашого Життя44 Багато читачок нашого журнала не подає зміни своєї адреси, коли пере носиться. Щойно коли наш журнал кілька місяців іде на давню адресу і там пропадає або повертається до адміністрації знищений тоді читачка зголошу ється і вимагає додаткової висилки. А воно дуже легко подати зміну адреси в час. Поштові уряди продають готові листівки-формулярі, де треба рівночасно виповнити давню і нову ад ресу. Це значно влегшить безпроволочну доставу журнала^ ГОЛОС У ДИСКУСІЇ Ще про паперові тарілки . • •
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
