Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наша обкладинка Знімок пам’ятника Тараса Шевчен ка в Каневі на нашій обкладинці — цс не фотомонтаж, що маїв би симво лізувати „неволю в рідній стороні" Він автентичний, зроблений за ні мецької окупації в Каневі. Кільчасти ми дротами обведений, мабуть, буди нок музею, з якого, до речі, пропали всі експонати. Видно, держали там німці щось, що вимагало кільчастої огорожі. Пропавші експонати заступ лено тепер репліками, а знімок па м’ятника з-позл кільчастих дротів уживають як ілюстрації до нацист ського терору. Наскільки ж ці дроти актуальні в теперішній совєтській дійсності — про це говорять арешти, процеси, заяви обвинувачених. Тепер, коли поза за лізну занавісу вийшли писання і сло ва Солженіцина, вже і західній світ починає вірити в те, що там „Дім неволі" Тут запитуємо листа, що його по міщено в каталозі посмертної вистаіз- кн маляра, графіка, музеолога Лева Геца, яку підготовило в Ню Йорку на місяць березень Об’єднання Мист- ців Українців в Америці. Кріїм ми стецьких надбань високої якости, за слугою Лева Геца було заснування „Музею Лемківщипи" в Сяпоці ще 1930 р. Після війни він жив у Крако ві, де й помер у 1971 році. /Галі ци туємо за згаданим вище каталогом: ЛИСТ ЛЕВА ҐЕЦА ДО ВАСИЛЯ НАСІЯНА Влітку 1969 р. Лев Гец поїхаз із Кракова до Львова і Києва, де його тепло вітали мистецькі ко ла, між ни'ми Василь Касіян. Після повороту до Кракова Гец напи сав Касіянові листа, копію якого прислав до мистецького архіву С. Гординського. Спасибі Тобі за добре слово і знай, що кожне добре слово це підйом на І кучерявляться хмаринки Блискучо-білі в небесах... А скільки ж сліз гірких, пекучих, Тебе с'бмило, Краю мій! А скільки крови молодої Зросило степ широкий твій! Я вірю, Краю, недаремне І кров і сльози ті лились: Зросте із них могутня сила, І будеш вільним ти колись! 1957 духу, це один щабель угору у твор чості. У нашому зрілому віці ми бд- лянсуємо пройдений шлях і рахується тільки те, що на кінці. З віком нам шумить слава, охота до пам’ятникіз, колекціонерства наших слідів, часами й злудний добробут, але, на дні, десь там глибоко, звучить слово УКРАЇНА, Батьківщина, рідна м о р д і — наша МАТИ. Хочби не знати які вінці вби вано нам на голову, то одне тільки важне — чисте сяєво любови до волі і чистоти народу. Проминуть злуди, гордість, зарозумілість і самолюбство. У Києві не міг я зрозуміти браку рід ної мови і рідного серця. На науку не було часу. І було б гарно почути від Тебе слово поучення мене у моїй бєзрадності. Ти, мій рідний, однолі ток, автохтон, можеш більше знати від мене, і Ти, як брат мій, при кінці своєї мандрівки можеш відкрити своє серце і злучитись з серцем моїм. Ча сом здається, що тут я є більше чи стим сином свого народу, чим ви всі там, Скажи, друже, промов, розкуй кайдани і відітхни свіжим, свсбідним повітрям. Піди вперед, не стій на міс ці, візьми Матір свою за руку і під веди ближче до мене. Нехай і я, на чужині, почую радісну пісню від Ка~ сіяна. Бракувало мені дуже Тебе для серці України і не здобув я Тебе для себе, хоч був так близенько. Скажи бодай зараз — де поділася милозвуч на мова України, підстава нашого буття? Нема її в світі, не чути в хаті і ке видно синів її в житті. По кутах вена криється, когось боїться, ду шиться в собі. ..Сядь у куточку, примкни двері і розпиши широкий, як степ, лист до Левд Ґеца і поясни, де поділася рідна мова, де сини Неньки і чому мовчить глухо Шевченко? А Київ — місто чу дове, широке, зелене і позолочене. За теплі слова дякую, і як би було гарно і добре, якби Ти трохи того тепла післав Левкові у Краків. Здо ровлю Тебе серцем, Л ев Ґ е ц Краків, 2 серпня 1969. НАША ПОЖЕРТВА З нагоди ґрадуації нашої доні Ма рії Марти Лоґуш-Ґласґов у грудні 1973 р. і отримання диплому вчитель ки в Університеті Вискансин у Мил- вокі, складаємо 25 дол. на Стип. Фонд української молоді в Бразилії. Омелян і Юлія Лоґуші Милвокі, Виск. Представниця „Нашого Життя" на Балю Української Преси, яку жюрі вибрало Першою князівною — не вперше появилася на сторінках на шого журнала. Містимо знімок Анни Рогожі з обкладинки „Нашого Жит тя" за квітень 1963 р. Знімок був під писаний: Дівчинка з лялькою — фо тоетюд. Representative of Our Life Ann Пз- hocza was elected a- princess at the Ukrainian Press Ball. The above pho to is of Ann from the cover of Our Life, April 1963 БАЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ У ФІЛЯДЕЛЬФІЇ, ПА. На цьогорічному балю української преси, що відбувся в суботу, 23 лю того 1974 р. у Філядельфії, жюрі ви брало з-поміж 23 кандидаток кралею Лесю Трипупенко, представницю жур налу „Українське Православне Слс- во“, першою князівною Анну Рогожу, представницю „Нашого Життя41, дру гою князівною Христину Семеґен, представницю щоденника „Свобода'4. Крім цього, з 13 півфіналісток ви різнено 6 кандидаток, а саме: Ксеню Хухру від журналу „Наш Світ44, Ма рію Стефанишин від „Українки в сві ті44, Лесю Татомир від ,;Шляху4‘, Ка трусю Оранську від „Америки44, Олен- ку Ганушевську від „Літопису Бой- ківщини44, Богданну Сілецьку від „Ві стей СФУЖО44. До уваги брали члени жюрі не тіль ки зовнішній вигляд, появу, граціоз ність, але теж участь кандидатки в громадській праці, знання україн ської мови, зацікавлення, студії то що. Може, неодна з кандидаток за слуговувала ще на додаткове виріз- неяня, бож усі вони були чарівними/ молодими, українськими дівчатами. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
