Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
щ ить, п ід п л и г у є , л а щ и т ь с я ... Б а т ь ко з д и в а о с т о в п ів , п о к и з д о г а д а в ся, щ о т о М икитина витівка. З р а з у б а т ь к о к и н у в ся д о М икити, що'б п о к а р а т и , ал е м ати в р я т у в а л а М и к и ту й п о сл а л а д о річки г у с и п а сти. А л е М икита й там в ід зн а ч и в ся . В ін н а б р а в в о д и з д ж е р е л а , з а м ісив глини та й п о ч а в ліпи ти коні й л о ш а т а , к о р о в и з теля ткам и, в е р б л ю д и , с о б а к и , с л о н и ... Ч о г о в ж е тільки н е п о н а л іп л ю в а в н аш М и кита! В ін са д и в гл и н я н и х к о за к ів на гли нян і к оні, б у д у в а в х а т и , х л і ви, ст а й н і... Ц іл е г о с п о д а р с т в о з а с н у в а в . А г у с и тим ч а со м п іш л и в ч у ж е п о л е . Д о б р е , щ о М икита в ч а сн о с п а м ’я та в ся й вигнав ї х із ч у ж о г о з б іж ж я . А л е с у с ід к а в ж е п о б а ч и л а й р о з п о в іл а М икитиним б атькам . З н о в б а т ь к о к и н у в с я д о М икити. — П р о с т и й о г о , — п о п р о с и л а ба т ь к а М ики тин а м ам а. — Г у с и щ е б а г а т о ш к о д и не н а р о б и л и , х іб а кілька к о л о ск ів з ’їл и ! — А сам а п о т и х е н ь к у с у с ід ц і с в іж у х л іб и н у п о д а р у в а л а , щ о б та н е с е р д и л а с ь . М икита д у ж е л ю б и в с в о ю м а л е н ь к у с е с т р и ч к у . І в о н а й о г о л ю б и л а і с к р ізь з а ним с л ід о м б іг а л а . М икита л ю б и в мамі д о п о м о г т и , т о ж о д н о г о р а з у мама й о м у к а ж е : — Б іж и , п р и н е с и м ен і ц е б р и к в о д и ! М икита р а д о к и н у в с я д о р о б о т и . А з а ним і с ес т р и ч к а п о б іг л а . В и тяг М икита в о д у з к р ин иці. А тоїді п о с а д и в с е с т р и ч к у на к ін ец ь ж у р авля ( а ц е така п ал иця, щ о н ею в о д у з к р и н и ц і в и т я га ю т ь ) і м іц н о ї ї п р и в ’я за в , а т о д і п ід н іс ж у р а в ел ь в и с о к о -в и с о к о в г о р у , п р и в ’я з а в д о кр и н и ц і так, щ о б тр им ався в г о р і, а сам п іш о в д о х а т и м а т ер і в о д у в ід н е с т и . А л ю д и тим ч асом п о б а ч и л и д ів чи н к у в и с о к о на ж у р а в л і, тільки в ітер ї'ї г о й д а є та си н ь о ю с у к е н о ч к о ю т р іп о ч е ... П о б а ч и в ц е й б а т ь ко. М ер щ ій к и н у в ся д о н ю р я т у в а ти, щ о б не впала та н е вб и л а ся . А д о н я кр ич ить: — Т а т у , я зо в с ім не б о ю с я ! Там у г о р і так га р н о , і в с е - в с е д а л е к о в и д к о ! О й, д іс т а н е т ь с я М икиті від б а т ь ка з а такі ви тівки!.. О т, п о ч а в д у м а т и М икита, чим би п ід д о б р и т и с я д о ба тьк а , щ о б він з а б у в з а всі н е д о б р і вчинки та не с е р д и в с я на М ики ту. З д и б а в с я М икита із с в о їм д о бр им п р и я т ел е м Ф е д о р о м і н а м о вив й о г о йти з ним раки л ови ти . — Я п ев н и й , щ о б а т ь к о в і раки с п о д о б а ю т ь с я ! В о н и т а к і см ачні! В ста в М икита в д о с в іт а , р о з б у д и в Ф е д о р а , і вон и так , щ о б у д о м а н е бачи л и , піш ли раки л ови ти . Б а г а т о - б а г а т о н ал ови ли , р о зд іл и л и ї х п о р ів н у й т и х е н ь к о д о д о м у п р и - тягли. Щ е всі к р у г о м спал и. М икита н а д у м а в с я з р о б и т и б а т ь кові н е с п о д ів а н к у , щ о б б а т ь к о д о б р е з д и в у в а в с я . П р и вол ік д о х а т и н о ч в и , щ о в н и х мама б іл и з н у п е р е, вси пав т у д и раки, щ е й налив їм у ночв и в о д и , щ о б ракам б у л о щ о пити. ,,О т , з р а д і є б а т ь к о , як раків п о бачи ть !“ -— щ е р а з п о д у м а в М и кита та й с о л о д к о з а с н у в . В х а т і б у л о т и х о . Ч у т и б у л о тільки 'батькове х р о п ін н я та я к есь ш а р у д ін н я . А т о раки ви л а зи л и з н о ч о в та р о з п о в з а л и с ь п о всій х а т і. Б ать к о п р о к и н у в с я . Ч у є — щ о с ь ш а р у д и т ь , щ о с ь л а зи т ь п о п ід л о з і. Б ать к о т и х е н ь к о ст у п и в н о г о ю , а рак й о г о як у щ и п н е к л е ш н е ю з а вел ик ий п а л е ц ь ! Б ать к о ск р и к н у в , у с т у п и в д р у г о ю й о г о ю п р о с т о в н о ч в и , ночв и з а г о й д а л и с я . Б ать к о з л я к у не втр им ався й у п а в на п ід л о г у ! П ід ним т р іщ а л и раки, по х а т і р о зт ік а л а с ь в о д а ... В ід б а т ь к о в о г о к р и к у з б у д и л и с ь мати й с ест р и ч к а . А М икита с п р о с о н н я д у м а є , щ о т о всі так з р а д о щ ів кричать. „Нехай собі кричать, — думає Микита, — раків їм на три дні ви стачить!" Батько сердиться, а мама його вмовляє: — Микита винен, але ти й сам трохи винен. То ж ти в ночви вліз і воду порозливав. Якось помирились. Але гарно смакував куліш у той день — з ра ками. Як усі з-за столу встали, Ми кита побачив, що на дні в макітрі трохи кулішу залишилось. „Я б ще й це доїв“, — вирішив Микита. Тільки мати відвернулась, а Микита шубовсть головою в ма- кіїру, та й давай, без ложки, як Рудько, куліш сьорбати. Кілька ра зів сьорбнув, та й доїв. Але макі тра голову не випускає, застряг у ній наш Микита! Вуха не пуска ють, і ніс уперся коло самого він ця. Побачила це мати й не зрозу міла одразу, що сталось. Вона ду мала, що збиточний хлопець про сто граючись макітру на голову одяг! — Ти мені ще розбий макітру! Вона ж така гарна й нова, і до рого коштує! Кинулась мати макітру рятува ти, та де! Вуха макітру не пуска ють. А тут уже й батько прийшов. — Ой, Боже мій, чоловіче, по можи мені макітру з Микити зняти! Батько вхопив макітру обома руками, підняв догори, і Микиту з 'нею. Ноти Микитині від землі відділились, а макітра не злазить. — Чоловіче, розбий макітру, аби хлсіпець живий лишився. Вхопив батько Микиту, з макі трою на голові, під пахви. Поніс до лікаря. Микита кричить: — Тату! Пустіть, бо макітра ро зіб’ється! Я не втримаю! Якось крутнув Микита головою, макітра пуць! та йому в руки. „Добре, що не на дорогу впала, — подумав Микита, ■— а то б роз билася, і знову я був би винний“... НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРОЕНЬ, 1974 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
