Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
го виглядах, поникаючи від щасли вого подружнього і кінчаючи гріш ним потягом до забороненого. Хто шукав би і> тій збірці чогось ін шого, той, як сказала рецензентка г. журналі ,,Жінка“, може її не від кривати. Я дала до неї мотто з французького письменника Жор- жа Бернакоса: “fem m e soeur tra- gique de l'enfant...” Може найвірнішу характеристи ку цієї збірки дав Юрій Липа, який назівав її боротьбою з інстинктом, вічною боротьбою жіночого серця у змаганні за вічне і чисте почуття, яке вбило б у ньому ,,-все кволе й хворе“. За цю збірку я мала діста ти літературну нагороду, але одна з членів жюрі енергійно цьому протиставилась заявивши, що во ни неморальні. Яку розвоєву лінію пройшли ви у вашій творчості в другій збірці „Сім літер “ (1937)? Дайте харак теристику цієї збірки. „Сім літер11 — це зовсім щось інше. Але теж „жіноче". В тій же ,,Жінці“ рецензент докоряв ме ні чисто „жіночу“ відданість по статі Симона Петлюри. Отже „Сім літер", це У-к-р-а-ї-н-а, П-е-т- л-ю-р-а, Петлюра — символ укра їнської державности. Ця збірка — це любов, любов до батьківщини, до її героїв, туга за нею, за пе- житими в ранній юності роками визвольної боротьби... і мрії про її відродження. Розвоєвсї лінії тут не можна по бачити, бо ці поезії лише відпо відно дібрані за гемою, а писані в тому же приблизно часі, що й по езії з „Вогню й попелу“. За „Сім літер“ я нагороду таки дістала. Чи в теперішній поетичній твор чості визнаєте ті самі творчі прин ципи, що й у раніших творах? Яке ваше теперішнє літературне „кре- До“ ? Властиво так. Але думаю, ро в мене вже багато є нового. Зреш тою людина не може не прислу хатися до голосу молодих. Проте ближчими мені є ті, що там, в У- кра'їні, а не ті, що тут. Але головне, це бути вірним со бі. Творення мусить бути спонтан ним, вільним, його не можна вти скати в модні „творчі11 рамки. Котру сво'ю поезію вважаєте й чсму вона вдоволяє вас найбіль ше? Я взагалі не знаю, чи є серед моїх поезій шедеври, і чи може ав тор так називати хоч якісь із сво їх власних творів. Я дуже критично ставлюся до своїх поезій, і часа ми на мене нападає така депресія, що я б з приємністю згорнула їх усі до купи й спалила. Чи можете дати голоси критики на ваші твори? Про те, що були рецензії в „Жінці", я вже згадувала. Були во ни також у „Віснику “ у „Дзво нах", в „Ми", в студентськоіму журналі „Дороги". Це все, що па м’ятаю. Поруч поетичної творчости у вас є зацікавлення художньою бі ографією. Що спонукало вас на писати „Шлях велетня “? „Шлях Велетня" був замовле ний. Я його опрацювала дуже швидко і не вважаю цю річ за свій оригінальний твір. Проте покійний Павло Іванович Зайцев сказав про цю книжку: „ґут гемахт" (по-ні- мецьки — „добре зроблена"). Чи ці самі мотиви спонукали вас написати (сповідання для молоді „Синя Квітка“, „Я бачив Симона Петлюру", „Розповідь про Крути“ в „Веселці“ (1956 р.)? Оповідання для „Веселки" та кож були написані на прохання ре дакції, але зі зрозумінням ваги ви ховання молодого покоління. Ви перекладали твори італій ських і французьких поетів. Яких? Чи ви перекладали з оригіналів? Чи є якась спільна риса між по етами, яких твори перекладаєте й вашою власного творчістю? Я перекладала новелі італій ських письменників Бонтемпеллі і Піранделльо. Цього останнього я задумувала видати збірку вибра них новель. Мала вже кілька викін чених, але вони загубились разом з частиною речей під час мандрівки. З французів перекладала кіль кох поетів, з яких пам’ятаю Верле- на, Бойлера, Валері. З тих поетів найбільше близький мені Верлен. Завжди перекладаю з оригіналів. У процесі підготови до публі кації є спомини вашої мами бл. п. Марії Лівицької. Чи можете ска зати, в якій стадії знаходиться ця вартісна праця відомої громадян ки? Книжка моєї матері вже готова. Але крім 120-тьох примірників, нам не віддала друкарня нічого, не зважаючи на те, що комітет запла тив уже три тисячі долярів. Цю справу передано до суду. Ви спорадично друкуєте свої писання в журналах. Які це журна ли й які твори? Між іншими дру куєте їх в „Нашому Жиггті“. Чи пхіянуєте затісгити співпрацю з „Нашим Життям“? Мої поезії були друковані п 50-их роках в журналі „Київ", а тепер у 5-му збірнику „Слово" й у „Нашому Житті", до якого мене запросили на мовну редакторку. Ви були активні в жіночих укра їнських організаціях. Яких, де й коли? Яке ваше ставлення й по гляд на жіночий рух взагалі й у- країкський зокремо? Як бачите й оцінюєте працю Союзу Українок Америки? Я належала до Союзу Українок Емігранток і від нього ввійшла до управи Світового Союзу Українок, який був заснований у 1938 р. у Львові. Союз Українок Америки дуже потрібна й корисна організація, о- ссбливо тепер, коли до неї вли лись молоді жіночі сили з доброю освітою й добрим знанням україн ської мови. Які ділянки знання цікавили вас найбільше в часах, коли ви здобу вали освіту в Чехії й у Польщі? Чи вони знайшли відзеркалення в вашій літературній творчості? Найбільше цікавила мене доба ренесансу в літературі й мистец тві. Студіювала романські літера тури спочатку в Празі, а потім у Варшави, де 'й закінчила універси тет в 1934 р. Знання романських мов спонукало мене перекладати італійців і французів. Як у часах царського режиму ваші батьки зуміли зберегти наці ональну свідомість, патріотизм і видатно працювати для добра у- країнської справи? Думаю, що патріотизм і націо нальна свідомість виникли із спів чуття до пригноблених мас україн ського селянства й робітництва. Адже перші борці за волю Укра їни — щоб не казали противники цього погляду — вийшли з рядів НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1974 9
Page load link
Go to Top