Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
сипались стріли, якісь вибухи по близу і поїзд станув. Рознеслися крики і плачі. Щойно тепер доле тів до моїх вух шум моторів. Крізь вибиті вікна повіяло холодсм. За кілька хвилин усе втихло і .ми під неслись із землі, Якийсь старший пан поклав ліені руку на плече: — Ви сьогодні птах щастя (Ґлік фогель)! Погляньте на своє си- дж&ння... Я обернулась. Воно було раз коло разу прошите кулями, звиса ли клапті волосіння і пошматова ного матеріялу. Нам дано наказ вийти з поїзду і перейти до по близького лісу, бо тривоги ще ке відкликано. Ми скоро і дуже вправ но зробили це, хоч я западалась у сніг повите пояса. Незадовго тривогу відкликано, ми вернулись до поїзду і довідались, що було 6 убитих і понад 20 поранених. Із Рсзенгайму доставлено іншу ма шину і ми рушили в дальшу до рогу. Ввечорі доїхали до Мюн хену. Сходячи в Мюнхені я зустріла проф. Т., про якого згадував проф. Левицький, і ми вирішили зараз же зголоситися в Команді Повітряних Сил. Дижурний офіцер уже був повідомлений про наш приїзд. Від нісся до нас досить добре, зараз же зв’язався телефонічно з назва ними мною базами, але тільки дві з них дали згоду допустити нас туди, база Ґріквальд і база Реем. Нас завели до офіцерського ка- сина на вечерю і примістили на ніч таки в бюрах, де постійно були уставлені тюлеві ліжка на випадок, коли службовці не могли б з огля ду на бомбардування дістатися до дому. Нас запевнили, що мають добре бомбосховище. Ніч пройшла спокійно. Другого дня вранці була летук- ська тривога, але вона не тривала довго і ми вибрались із проф. Т. на летовище в Ґрінвальді, одер жавши з команди потрібні папери й інструкції. Прийняли нас там холодно. Ди журний підстаршина заявив, що на летовище нас допустити ке мо жуть, але викличуть хлопців до канцелярії. Я подала йому кілька прізвищ, він досить довго телефо нував, а ми чекали. За якої півгодини прийшло кіль ка хлопців, але ніодин із тих, з я- ким я хотіла говорити. Хлопці зробили на мене прикре враження. Були вимізеровані, сумні і, я ска зала б, боязкі. Я випитувала їх про умовини життя. Поглянули по собі і несміло сказали: — Якби більше харчів... -— А дальше: — І холодно в бараках. — А як ваша праця? Відповідали нерадо. — Копаємо рови, возимо амуні цію і дуже мерзнемо... Розмова відбувалась у присут ності дижурного, який не звертав на нас уваги, але це все ж таки нас бентежило. Розмова тривала не більше, ніж півгодини, я поба жала хлопцям скорої зустрічі з батьками. Один із юнаків поклав руку на груди, похилив голову й тяжко зітхнув: — Але ж ми нічого не знаємо про наших батьків, чи не міг би Комітет відшукати їх? Я позаписувала деякі адреси батьків і обіцяла передати в Комі теті. Рівнож у присутності хлоп ців я передала дижурному посвід ку про пакунки, які після залізни- чої катастрофи в Лінцу залиши лись там, але не були пошкоджені і дирекція обіцяла їх доставити на місця. По дорозі до Мюнхену проф. Т. заявив мені, що вертається до Від ня, бо він хоче бути з родиною на свята. Вернувшись до Оберкомандо я довідалась, що летунська база в Реем прийме мене на другий день, а на ніч примістили мене в жіно чому таборі допоміжної військової служби, який містився в напів збомбленому будинку Максиміля- неум. (Закінчення буде) СТАРИННІ КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ (Добірка з книги „Українська Усна Словесність", Філарет Колесса, Львів, 1938) „КОЗА“ — Різдвяна сцена Го-го-го, коза, го-го сіра, го-го білая! Ой, розходися, розвеселися, По сьому дому, по веселому! Де коза ходить — там жито родить, Де не буває — там вилягає. Де коза ногою — там жито копою, Де коза рогом — там жито стогом. А в Михайлівні всі хлопці стрільці: Встрелили козу ,в правеє ушко, В правеє ушко, в саме сердечко. Пуць! Коза впала, нежива стала. А міхоноша бере дудочку, Надима козі тай у жилочку. Надулась жила — коза ожила; Тай пішла коза та стрибаючи, та гасаючи, Своїх діточок та шукаючи. Звягель. К. Квітка, Нар. мелод., 1917, 56, ч. 49 Різдвяна коза з Лемківщини НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1974 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
