Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
сипались стріли, якісь вибухи по близу і поїзд станув. Рознеслися крики і плачі. Щойно тепер доле тів до моїх вух шум моторів. Крізь вибиті вікна повіяло холодсм. За кілька хвилин усе втихло і .ми під неслись із землі, Якийсь старший пан поклав ліені руку на плече: — Ви сьогодні птах щастя (Ґлік фогель)! Погляньте на своє си- дж&ння... Я обернулась. Воно було раз коло разу прошите кулями, звиса ли клапті волосіння і пошматова ного матеріялу. Нам дано наказ вийти з поїзду і перейти до по близького лісу, бо тривоги ще ке відкликано. Ми скоро і дуже вправ но зробили це, хоч я западалась у сніг повите пояса. Незадовго тривогу відкликано, ми вернулись до поїзду і довідались, що було 6 убитих і понад 20 поранених. Із Рсзенгайму доставлено іншу ма шину і ми рушили в дальшу до рогу. Ввечорі доїхали до Мюн хену. Сходячи в Мюнхені я зустріла проф. Т., про якого згадував проф. Левицький, і ми вирішили зараз же зголоситися в Команді Повітряних Сил. Дижурний офіцер уже був повідомлений про наш приїзд. Від нісся до нас досить добре, зараз же зв’язався телефонічно з назва ними мною базами, але тільки дві з них дали згоду допустити нас туди, база Ґріквальд і база Реем. Нас завели до офіцерського ка- сина на вечерю і примістили на ніч таки в бюрах, де постійно були уставлені тюлеві ліжка на випадок, коли службовці не могли б з огля ду на бомбардування дістатися до дому. Нас запевнили, що мають добре бомбосховище. Ніч пройшла спокійно. Другого дня вранці була летук- ська тривога, але вона не тривала довго і ми вибрались із проф. Т. на летовище в Ґрінвальді, одер жавши з команди потрібні папери й інструкції. Прийняли нас там холодно. Ди журний підстаршина заявив, що на летовище нас допустити ке мо жуть, але викличуть хлопців до канцелярії. Я подала йому кілька прізвищ, він досить довго телефо нував, а ми чекали. За якої півгодини прийшло кіль ка хлопців, але ніодин із тих, з я- ким я хотіла говорити. Хлопці зробили на мене прикре враження. Були вимізеровані, сумні і, я ска зала б, боязкі. Я випитувала їх про умовини життя. Поглянули по собі і несміло сказали: — Якби більше харчів... -— А дальше: — І холодно в бараках. — А як ваша праця? Відповідали нерадо. — Копаємо рови, возимо амуні цію і дуже мерзнемо... Розмова відбувалась у присут ності дижурного, який не звертав на нас уваги, але це все ж таки нас бентежило. Розмова тривала не більше, ніж півгодини, я поба жала хлопцям скорої зустрічі з батьками. Один із юнаків поклав руку на груди, похилив голову й тяжко зітхнув: — Але ж ми нічого не знаємо про наших батьків, чи не міг би Комітет відшукати їх? Я позаписувала деякі адреси батьків і обіцяла передати в Комі теті. Рівнож у присутності хлоп ців я передала дижурному посвід ку про пакунки, які після залізни- чої катастрофи в Лінцу залиши лись там, але не були пошкоджені і дирекція обіцяла їх доставити на місця. По дорозі до Мюнхену проф. Т. заявив мені, що вертається до Від ня, бо він хоче бути з родиною на свята. Вернувшись до Оберкомандо я довідалась, що летунська база в Реем прийме мене на другий день, а на ніч примістили мене в жіно чому таборі допоміжної військової служби, який містився в напів збомбленому будинку Максиміля- неум. (Закінчення буде) СТАРИННІ КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ (Добірка з книги „Українська Усна Словесність", Філарет Колесса, Львів, 1938) „КОЗА“ — Різдвяна сцена Го-го-го, коза, го-го сіра, го-го білая! Ой, розходися, розвеселися, По сьому дому, по веселому! Де коза ходить — там жито родить, Де не буває — там вилягає. Де коза ногою — там жито копою, Де коза рогом — там жито стогом. А в Михайлівні всі хлопці стрільці: Встрелили козу ,в правеє ушко, В правеє ушко, в саме сердечко. Пуць! Коза впала, нежива стала. А міхоноша бере дудочку, Надима козі тай у жилочку. Надулась жила — коза ожила; Тай пішла коза та стрибаючи, та гасаючи, Своїх діточок та шукаючи. Звягель. К. Квітка, Нар. мелод., 1917, 56, ч. 49 Різдвяна коза з Лемківщини НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1974 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
