Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Пересторога З Г о л о в н о ї У п р а в и С У А Восени 1973 р. перейшла через нашу пресу вістка, що Музейна Виставка Союзу Українок Амери ки залишилась без приміщення. До тепер вена була виставлена в Українському Інституті Америки на підставі умоіви, заключеної в 1964 році. В січні 1972 р. Екзеку- ти'ва УІА виповіла це приміщення під претек'стом, що потребує тих кімнат для ссбе. Це було рівнозначне з закрит тям Музейної Виставки, бо ■— як відомо — в Ню Йорку виставко вого простору в тій околиці і вза галі знайти не можна. Коли Екзе- кутива СУА почала робити заходи коло залишення збірки в будинку УІА — Екзекутива УІА, а властиво її адміністративний директор п. Юліян Ревай зареагував на те без оглядно, пересилаючи все музейне добро без попередження на адре су Дому СУА у Філядельфїї. Цей факт є не тільки виявом не порозуміння двох установ. Він має глибше суспільно-національне зна чення і його спробуємо тут на- світлити. Найперше слід нам застанови тись над значенням народнього ми стецтва в житті й розвитку нашого поселення. Його вироби Є ЖИВИМ свідком нашої народньої культури, що промовляє однаково до членів української спільноти, як і до чу жинців. Подібно, як музика і та нок — ці вироби осягають своїм чаром освічені круги, як і широкі маси, отже є знаменитим засобом зазнайомлення з нашою відрубні стю, з нашим коренем. Коли збірка народнього мистец тва має сповнити своє призначен ня, вона не може бути статична. Її предмети мусять бути відповід но угруповані, вона мусить попов нятися новими здобутками, всі її галузі мусять бути науково пояс нені й подані. Так поставлений центр буде промінювати на люби телів і самодіяльних мистців в у- країнській спільноті. І буде пода вати найкращі інформації про нас і нашу народню культуру амери канському окруженню. А це тепер, у часі, коли в Америці збудилось зацікавлення етнічними здобутка ми, є дуже важливе. Треба взяти до уваги те, що в Рідному Краю праця і досліджу вання народнього мистецтва про водяться несистематично, а то й зовсім загрожені. Власника й творця музейної збірки Івана Гон- чаря арештовано, мисткиню-кили- марку Стефанію Шабатуру засу джено. Валентин Мороз вказав у своїй „Хроніці спору" на те, як пропав з українських рук цінний старовинний іконостас церкви в Космачі. Скарби народньсго ми стецтва не мають виглядів на збе реження в умовах большевицько- го режиму. Тому глибоко застановило, а то й потрясло нас усіх усунення Му зейної Виставки СУА з нашої Ме трополії. Знищення культурної станиці мусіло незмірно вразити наше громадянствю. В обличчі ви ще наведених фактів, саме перед святкуванням 200-ліття Америки, коли кожна національна група схоче виявити свій вклад у світову культуру! Як пояснити цей відрух установи, що повинна служити на шій культурі, бо таким представ ляє себе Український Інститут А- мерики? Як зрозуміти той факт, що кільканадцять наших визнач них громадян, які засідають в Ек- зекутиві Інституту, погодились на усунення нашої Музейної Ви ставки? Можна це вважати байдужістю чи браком зрозуміння. На те маємо багато доказів. Наприклад, адмін. директор Інституту заявив у від повідь на наші заходи, що Інсти тутові зовсім не залежить на тому, щоб наша Музейна Виставка стала справжнім Музеєм. Це значить, він воліє, щоб вона була лиш на копиченням виробів нар. мистец тва, без системи й коментаря. Дру гий наш громадський діяч розсмі явся у відповідь на наше твер дження, що маємо в нашій збірці „неповторні скарби народньої культури “. Мовляв — перебіль шуємо. Третій член дирекції Інсти туту заявив, що пані з СУА заду мали перебрати цілий Інститут у свої руки й через ге стали загро зою для нього. А четвертий ствер див із жалем, що через відхід Му зейної Виставки і занепад мистець кої ґалерії Інститут став звичай ним громадським клюбом. Нав’язуємо тепер до тієї че твертої думки, що вцілила в саму суть речі. Усунення музейної збір ки з Інституту і позбавлення нашої Метрополії одного культурного центру — це є явище розкладу в нашій спільноті. Маємо відвагу це сказати. Бо ж знищення культур ної станиці внаслідок самовільного псступовання однієї людини чи якогось невеликого гурта — є я- вищем занепаду. А байдужість громадянства до такого факту ли ше підтверджує це. Правда, Український Конгресо вий Комітет Америки ■— на дома гання СУА — взяв на себе розслі- дити цю справу. Віримо в його добру волю справу наладнати. Але аргументи, що їх висувають члени дирекції Інституту, вказують на те, що щось негаразд у нашому суспільстві. Мовляв, Український Інститут Америки — це приватна фундація і громадський чинник не може встрявати в його дію. Гарних часів ми дочекалися! Значить, при ватні гурти, що претендують на якусь ролю в українській громаді, що носять українське ім’я і ніби то служать українській культурі, можуть поступати як хочуть і вва жають з українським культурним добром тільки тому, що створили фундацію, себто вложили в те свої гроші! На цьому закінчуємо насвітлен ня цієї прикрої справи. Та не за кінчуємо наших заходів коло від- зискання виставкового простору в УІА. Стоїмо перед 200-літтям А- мерики, коли кожна національна група повинна похвалитись тим, що має найкращого у своїй куль турній скарбниці. Не сміємо допу стити до того, щоб наше народне мистецтво було репрезентоване другорядними експонатами, що нефахово подані й коментовані. Може ця загроза струсне сумлін ням нашого громадянства і скаже 2 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top