Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
російська аристократія почала єв ропеїзуватися: манери злагідніли, але залежність жінок продовжува лася. З’єднання державної влади з церкоЕною ще більш утрудню вало становище жінки: релігійні санкції в оправах подружжя, роз воду, подружньої зради, переходу до іншої релігійної групи інкор поровано в приписи кар: ого й ци вільного права. В селянських ро динах дівчина переходила з-під аб солютної влади батька під абсо лютну владу чоловіка. В дорево люційному російському цивільно му кодексі жінку зобов’язувано до необмеженого послуху чоловікові, що був офіційно назначений го ловою родини. Жінка не тільки приймала чоловікове прізвище та місце замешкання, вона потребу вала його дозволу, щоб отримати будь-яку працю, а теж, щоб отри мати окремий пашпорт, який був потрібний для подорожування. Ці кавим одначе є факт, що в Росії жінка зберігала за собою право власности на майко і жінки — власниці великих посілостей, мали право бути репрезентованими в земствах. Таким чином правну дискримінацію відчували найбіль ше жінки з кругів працюючої ін телігенції та робітництва. Російська література 19 ст. по чала ідеалізувати жіночі постаті: жінки в літературі того часу — каже пані Тей ■— це здебільша сильні характери, витривалі, вірні, щедрі, часто практичні й заради:, без проявів неврози — у проти вагу до чоловічих постатей, що зображені часто як аскети, інте лектуалісти, чесні, але не-енергій- ні характери, нерідко фізично ?бо психічно хворі, мрійникп-е:кеппі- сти, що не вміють давати собі раду з реальністю. Пишучи про становище жінки після революції 1917 p., пані Тей розрізняє кілька окремих періодів. Ранній після-революційний пе ріод 1917— 1936. Офіційно права жінок зрівняно з правами чолові ків. Подружжя почало бути регу льоване не релігійними приписами, але цивільним правом. Дозволено розводи за обопільною згодою. Ді тей — шлюбних і позашлюбних — - зрівняно в їхніх правах на утри мання і спадок. Обоїх батьків зо бов’язано до утримання й вихову вання дітей. Легалізовано аборти. В 1920-их pp. гаряче дискутовано в СРСР проблеми статевої свобо ди. Кодекс з 1926 р. надав однако вих прав зареєстрованим подруж жям і подружжям „де фахто““, тобто парам, що жили з собою а шру“. Подружні партнери могли — але не мусіли ■— прийняти спільне прізвище і спільне місце замешкання. Кожен із подружжя мав право на аліменти від подруж нього партнера, в час, коли був непрацездатним. Розірвані-я шлю бу могло відбутися або за обопіль ною згодою, або просто на основі заяви однієї із сторін. Офіційна думка була, що родина поступово заникатиме і що основні її функ ції — такі, як виховання дітей, харчування тепю — повинна пере бирати держава. В дійсності, камеє пані Тей, становище жінки погір шилося, а не покращало. Право на працю стало не привілеєм, але еко номічною конечністю. Жінка й на далі була зв’язана родиною і до мом, а крім того вона му сіла пра цювати в установі чи на фабриці. Її можливості індивідуального роз витку звузилися ще більше. А все цс на тлі величезних суспільних катаклізмів: примусової колекти візації, голоду, зростаючої .моло дечої злочинности. Після 1936 р. наступив зворот до більш консервативної політики. Почали пропагувати, образ нової сильної радянської родини. До машню працю почали вважати су спільно корисною — хоч ще не давно панувала думка Леніна про те, що „домашнє життя жінки — це щоденна жертва тисячам неваж них дрібниць“. Любов до батьків знову стала етичним абсолютом (донедавна вона залежала від то го, чи батьки притримуються офі ційної ідеології). Рівночасно бать ки стали відповідальними за зло чинність і хуліганство малолітніх дітей. Аборти, з вийнятком тера певтичних, заборонено. Утруднено розводи, ускладнюючи процеду- ральні вимоги до обох партнерів подружжя та встановляючи високі реєстраційні оплати. Почалося по силене пропагування'материнства: збільшено суспільне забезпечення вагітним і матерям, розбудовано сітку дитячих ясел і садочків. Від повідно до кільчсости приведених і а світ дітей, матерів почали наго роджувати державними орденами й медалями (мати 10 дітей отриму вала звання ,,матері-героїні“). Всі подружні права й обов’язки стосу вались тепер тільки правно заре єстрованих подруж. Після смерти Сталіна наступили знову деякі зміни. Відкликано за борону нетерапевтичних абортів, упрошено процедуру розводів. У майнових відносинах кожен із по дружжя дістав право зберегти власність, придбану перед, шлю бом, а крім того набував рівне пра во до володіння й користування майном, придбаним після шлюбу. Дружина, що займавшись домаш нім господарством, і е мала само стійного заробітку — здобувала таке ж право до спільного майна, придбаного після шлюбу, як і її працюючий чоловік. Обидвоє чле ни подружжя мали обов’язок у- тримувати партнера в час його чи її непрацездатносте, а обов’язки і привілеї батька і матері щодо виховання й утримування дітей - -- стали однаковими. Батьки, одначе, були зобов’язані виховувати дітей у комуністичному дусі ■— в іншо му випадку держава могла позба вити їх їхніх батьківських прав і перебрати виховання дітей на себе. Сьогодні жінка в СРСР має — згідно з Конституцією — рівні з чоловіком права в усіх галузях господарського, державного, куль турного і громадсько-політичного життя, а зокрема право на гаран товану працю, на однакову плат ню, на вибір праці-зайняття й о- світи. Вона має теж право на осо бливі пільги, що їх ціллю є охо рона здоров’я жінки і материнства. Реальність життя в СРСР приму шує жінок до праці поза домом. Навіть лікар чи інженер у СРСР - каже пані Тей — не може сам за робити досить, щоб утримати дру жи; у й одну дитину. Не зважаючи на офіційну рівність, жінки в гро мадському житті не є пропорційно репрезентовані. Пані Тей наводить таку статистику: В 1967 р. серед членів комуністичної партії було не цілих 21% жінок. Серед депу татів до Верховної Ради СРСР бу ло в 1966 р. 28% жінок. Відсоток трошки вищий у республіканських Верховних Радах (34%) та в льо- кальному управлінні (43%). У 32 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1974 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
