Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
боса, ані взута, і з подарунком і без нього? Зрозуміла? — Так, мій пане, — весело відповіла Маруся. Минув тиждень. Марусин бать ко тяжко зажурився... — ■ Як же ж ти доню, вико наєш це тяжке завдання? Ані приїхати, ані пішки, ані взута, ані боса... Ще й подарунок! Як же це може бути? Мабуть, про жене тебе пан з роботи... — Не журися, татку, я вже придумала. Ось піду свою нову сукню кінчати та гарними укра їнськими взорами вишивати, за того ікарбованця, щ о пан мені за загадки подарував. Настала субота. Гості п озби рались і вийшли у садок, щоб здалеку дивитись, як то Маруся прибуде в гостину. — їде! їде! — закричали діти. — Ні, не їде, а йде! — Ні, їде! А Маруся ні їхала, ні йшла. Запрягла батькового сивого ко ника, пустила його помаленьку, однією ногою на низенькому во зику стоїть, а другою пішки йде; розумний коник не спішить, п о маленьку їде, щоб Маруся не впала... А як же Маруся взута чудернацько! Черевик лиш на о д ній нозі, на тій, щ о по шляху йде, а та, що на візіку — боса... А в руці Маруся подарунок три має: біленьку голубочку. При їхала, поклонилась гостям і при віталась доі пана: — А ось, пане, ваш дарунок! — і простягла йому пташку. А голубочка пурх! І полетіла. І вже й нема подарунка. Але був? Був! — Ну, ти таки дуж е розумна дівчина! — похвалив ї ї пан. А г о сті не могли надивуватись такій винахідливості. Скоро по тому пан послав Ма русю вчитись до школи, і коли вона виросла, то стала вчитель кою. СКАКАЛКИ Дуже гарні у Наталки Дві новісінькі скакалки — Жовту мама їй купила, Синю хресна подарила. А у подруги Наталки Ще нема тепер скакалки, Бідна, тільки споглядає, Як Наталочка скакає. Догадалася Наталка, Принесла і їй скакалку: „Йди стрибати на траві Дві скакалки і нас дві!“ К, Перелісна МОЛОДЕЦЬ Наш Івась не розбишака, Наш Івасик молодець! Тільки їсть він і балака, Цвірінчить, як горобець! Мама каже: „Тихо синку! Мовчки їж! Не розмовляй! І не смикай скатертинку, І крихіт не розкидай!“ Наш Івась аж спаленіє — Любить маму він, ще й як Лиш помовчати не вміє, А то був би він козак! К. Перелісна Петро Кізко ДРУЗІ Невеличкий, грубий, наче [стовпчик, Дівчинку узстрів маленький [хлопчик. Каже: — Ти круглесенька, мов [м’ячик. А вона: — А ти — немов [калачик З радісним, дзвінким, веселим А відтак обоє подалися бриком, [криком, І сміялись, бавились удосить, Наче це була весна, не осінь. Як же гарно й весело малятам! Цілий день для них пройшов, [як свято. Добре, як для праці й для науки Будуть друзями діди, батьки [внуки. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1973 Рис. Лідка Пясецька Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
