Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
боса, ані взута, і з подарунком і без нього? Зрозуміла? — Так, мій пане, — весело відповіла Маруся. Минув тиждень. Марусин бать ко тяжко зажурився... — ■ Як же ж ти доню, вико наєш це тяжке завдання? Ані приїхати, ані пішки, ані взута, ані боса... Ще й подарунок! Як же це може бути? Мабуть, про жене тебе пан з роботи... — Не журися, татку, я вже придумала. Ось піду свою нову сукню кінчати та гарними укра їнськими взорами вишивати, за того ікарбованця, щ о пан мені за загадки подарував. Настала субота. Гості п озби рались і вийшли у садок, щоб здалеку дивитись, як то Маруся прибуде в гостину. — їде! їде! — закричали діти. — Ні, не їде, а йде! — Ні, їде! А Маруся ні їхала, ні йшла. Запрягла батькового сивого ко ника, пустила його помаленьку, однією ногою на низенькому во зику стоїть, а другою пішки йде; розумний коник не спішить, п о маленьку їде, щоб Маруся не впала... А як же Маруся взута чудернацько! Черевик лиш на о д ній нозі, на тій, щ о по шляху йде, а та, що на візіку — боса... А в руці Маруся подарунок три має: біленьку голубочку. При їхала, поклонилась гостям і при віталась доі пана: — А ось, пане, ваш дарунок! — і простягла йому пташку. А голубочка пурх! І полетіла. І вже й нема подарунка. Але був? Був! — Ну, ти таки дуж е розумна дівчина! — похвалив ї ї пан. А г о сті не могли надивуватись такій винахідливості. Скоро по тому пан послав Ма русю вчитись до школи, і коли вона виросла, то стала вчитель кою. СКАКАЛКИ Дуже гарні у Наталки Дві новісінькі скакалки — Жовту мама їй купила, Синю хресна подарила. А у подруги Наталки Ще нема тепер скакалки, Бідна, тільки споглядає, Як Наталочка скакає. Догадалася Наталка, Принесла і їй скакалку: „Йди стрибати на траві Дві скакалки і нас дві!“ К, Перелісна МОЛОДЕЦЬ Наш Івась не розбишака, Наш Івасик молодець! Тільки їсть він і балака, Цвірінчить, як горобець! Мама каже: „Тихо синку! Мовчки їж! Не розмовляй! І не смикай скатертинку, І крихіт не розкидай!“ Наш Івась аж спаленіє — Любить маму він, ще й як Лиш помовчати не вміє, А то був би він козак! К. Перелісна Петро Кізко ДРУЗІ Невеличкий, грубий, наче [стовпчик, Дівчинку узстрів маленький [хлопчик. Каже: — Ти круглесенька, мов [м’ячик. А вона: — А ти — немов [калачик З радісним, дзвінким, веселим А відтак обоє подалися бриком, [криком, І сміялись, бавились удосить, Наче це була весна, не осінь. Як же гарно й весело малятам! Цілий день для них пройшов, [як свято. Добре, як для праці й для науки Будуть друзями діди, батьки [внуки. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1973 Рис. Лідка Пясецька Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
