Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XXX ЖОВТЕНЬ, 1973 Ч. 9 О С І Н Н Є ВАСИЛЬ ПАВЛИЧКО КОНЦЕРТ У ЦАРЯ „Прийшла осінь бабусенька, На ній плахта жовтюсенька". Це мотто тут, на східньом у побереж ж і Америки, не зовсім правдиве. Тут бо осінь не приходить як бабусенька у жовтій плахті. Це радше молодиця у різнобарвній шаті, розмальованій кольорами з найбагатшої палітри. Бувало, коли ми діставали з Америки листівку з осіннім краєви дом, нам здавалося, що це знімки „поправлені4*, а всі ті червоні, золоті, жовті, бронзові відтінки — неприродні, домальовані, щоб нас очарувати. Щ ось ніби рекляма для Америки. Аж коли ми приїхали сюди, переконалися про правду тої кольорової казки, У нас таку осінь називали „бабиним літом44, а тут „індіянським літом“. Цікаво б знати, чому, звідкіля ця назва? Навіть, коли ми приготовані, попередж ені про красу т ієї кольорової осени, то, побачивши її, ми щ орску наново очаровані і начебто заскочені. П одібне, хоч ще глибше враження переживають ті, хто приїж дж ає до Києза і вперше стане на Володимир- ській гірці або в парку, що над Дніпровою кручею. Скільки б вам не розказували, скільки картин, хоч би навіть Труша, чи найкращих знімок ви не оглядали, все одно, коли станете там, у вас забракне віддиху від за х о п лення. Те, що там бачите і відчуваєте, не можна ні опи сати, ні розказати. Це можна тільки пережити. Саме тепер, після літніх вакацій, напевно зустрінете тих, що їм було цього літа даним станути там і мовчки переживати зустріч із Дніпром. У цьому числі нашого журналу ми згадуєм о Соломію Крушельницьку в 100-ліття від дня ї ї народження. ї ї ба- жанням-мрією було виступити в Києві, в опері чи з кон цертом. Вона очарувала вибагливу публіку Одеси, співала в П етербурзі пер ед царем, але в Києві виступити не д о в е лося. Боялися, мабуть, що ентузіязм любителів музики м ож е набрати „політичної закраски44, коли вона, міжна- р одньої слави оперова співачка, заспіває, як це вона за любки робила на закінчення концерту, свою рідну пісню. У цьому числі ми зустрінемося з Києвом, але іншим, ніж столиця України. Репортаж Ольги Луцик заведе нас у відвідини д о давньої оселі перших емігрантів у Дакоті, які приїхали туди з Київщини і назвали цю свою оселю Києвом. Але не кінець річницям,. Ми повинні висловити най кращі побажання і згадати 80-ліття щоденника „Свобода44, а теж... наше власне 30-ліття „Нашого Життя14, яке хочемо відмітити згодом у формі „ж ивої газетки“. При цій нагоді можна б у д е відвідати й Редакцію „Нашого Життя44 в новому приміщенні. Геніальна українська співачка Со ломія Крушельницька, гастролюючи в Петербурзі 1902 року, виступала в царському палаці. У царські позолочені покої Зайшла спокійна, гсрда і смутна, А серце билося в несупокої. Навіщо їй ця зала осяйна, Д е погляди сплітаються, як змії, Чого шукать сюди прийшла вона?! Співати будеш катові Росії В його тяжких палатах, що стоять На трудівничих костях, Соломіє! Але йому ти мусиш нагадать, Щ о не померла українська мова, Засудж ена д о шибениць-розп’ять! Лунала пісня. Плакала діброва, Колосся шелестіло на лані, 0 кручу хвиля хлюпала Дніпрова, Ішли селом дівчата голосні, Подільський гай озвався солов’їно Д о сонця, що вставало вдалині. Немов серпанок, звуки піяніно Зникали в сяйві голосу. Дочка Твоя співала-мстила, Україно! Скривився імператор. Ось яка Та мова, не убита досі нами, Не вирвана із серця мужика. 1 горло ж ах йому затис кліщами; Можливо, цар задумався в ту мить, Щ о ні залізом, ані канчуками Т ієї пісні-мови не убить! Із збірки „Бистрина" 1959 р. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1973 1 Редакторка „Нашого Життя44 та пресова референтка Головної Управи СУА відвідали редакцію „Свободи", де склали свої побажання і ґратуляції. Хоч жінки н е радо признаються д о літ, ми все таки похвалилися нашим ЗО-літтям. Зустріч була цікава і корисна та закінчилася взаємними бажаннями та висловами готовости до дальш ої співпраці.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
