Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
колядники ІВАН КЕРНИЦЬКИЙ Свічка на скрині похнюпилась і плакала білими: сльозами, що леде ніли на цілушці житнього хліба. Під льняною скатертиною пахла відцвілим літом отава, і сніп вівся ний на покуті клонив кучері перед богами, павутинням закосиче; ими. ГТо світлиці сновигали сновидами сум і нудьга. Рачкували, квокали і ціпали, щоб вуйні Павлисі не слися кури навесну. Присідали на порозі, нишпорили під припічком, вішались на жердку з шматтям і кожухами та й кукали до щербатої макітри з жмінкою куті на дні — для духів із того світу. Знадвору влетів у хату і радіс; о затріпав крилами гомін колядки. Біля загати заскрипів сніг під гур- мою чобіт. Сум і нудьга хоч-не-хоч полізли одне за другим у щілини в почорнілих сволоках. Свічка якось весело мелькнула жовтим язиком, а Божі достойники види вились на себе з усіх кутів світли ці — наче здивувалися. На запічку припинив свій ,,отченаш“ сірий котище, а на постелі перестала ки вати очіпком вуйна Павлиха. — Павле! А встакь-но! Подиви ся, хто там. Вуйко Павло перехилився через побішнишо до вікна. — То хлопці з козами. — Га? — З козами. Колядники. — А відстукай, защіпи двері. Снігу нанесуть до хати за хода ками. Але ці ,,з козами“ вже були на порозі. За ними гулькнув попід ноги до світлиці шпаркий, мороз ний подув. Свічка на столі полох ливо закліпала віями, але не зга сла. — Христос Раждається! — за гули: хором ,,пастиріє“ в солом’я них брилях і поставили на скрині „вертеп“ — Славіте... А припри там ко- „Колядники" — одна з перших но- вель Ів. Керницького, надрукована в його першій книжці, „Святоіванські вогні", Львів, 1934 p., у в-ві „Україн ська Бібліотека" та в нововиданій збірці „Будні і неділя", у в-ві „Сло во" 1973. трий двері. Отворив кавстижир, як у червцю. Вуйко Павло, кахикаючи, під вівся з лави й накинув на плечі сердачину, на якій прикучнув і за дрімав. Вуйна поправила на голові чорну хустку, втикаючи під очіпок жмутки сивого волосся. Сірим кіт висунувся із запічка, сів на при пічку й ясно засвітив очима... В хаті творились тепер дивні дива... ,,Пастиріє“ познімали солзм’яні брилі й попадали навколішки, бо їм оце явився Яі гол Божий, у дов гій сорочці з надтич'кою і з повіс мом льняного волосся на голові. Горбатий жид із кривою приправ леною бородою згинався в три по гибелі перед царем Іродом, що на рядився в дивовижну шапку, ніби позичену в князя Мономаха, а в руці тримав страшенний меч із соснової лати. Так само смертс- нос; о виглядали й шаблюки його римських воїнів, що були в пови шиваних сорочках і мали вийнят ково посинілі від морозу носи... Тут і насунула примарою висо- чсінна, біла Смерть, припудрована піитльованою мукою. Вона розмах нулась косою і сперезала Ірода по клубах. Лютий цар покотився ка долівку, аж у ньому, в середині, щось векнуло! Прискочив присад куватий Антипко, з чорним, як ма- зюка, обличчям, вхопив Ірода за обшивку і з пекельним реготом потаїцив ,,до пекла“, тобто поса див його на порозі. Тоді ,,пастиріє“ нарядили солом’яні брилі і заколя дували „Бог Предвічний“. Вуйна Павлиха згорбилась на постелі, заломивши руки, наче збиралась голосити над покійни ком, гляділа на ці дива і похиту вала очіпком: — Ой, Божек.ьку! Ото раз! До скрині підійшов голова чи тальні, велетень з ясним, широким чолом і з чуприною, мов житнє колосся. — Вуйку, може щось пожерт вуєте на читальню?.. Вуйко Павло мов і не чув, що це до нього мова. Сперся ліктями на псбішницю і хмарно дивився у вікно, що за ним іскрився й про менів срібко-білий світ у задумі свят-вечірній... Вуйнині лагідні допитливі очі силкувались збудити старого з отупіння: — Павле... Чуєш? Але вуйко наче занімів. Тоді вуйна Павлиха, охаючи та зідхаю- чи, зісунулась з постелі й пюдриб- тала до мисника. — Ти на що, Петруню, збира єш?.. На церкву? — Ні, вуйно, на церкву коля дує друга партія — дівчата. Ми ходимо і а читальню. — Ото раз! Взяла з полички полив’яну мис ку і добула з неї двоє яєць. Хви линку поміркувала й добула ще одно. — Най! — промовив нежданно вуйко. — Га? — Най, кажу! Глуха’с? Вуйна слухняно похитала очіп ком і назад поклала яйця до поли в’яної миски. Ясне чоло читальняника Петра захмарилося: — Вуйко, такі’сте вже бідп, що двох покладків жалуєте?.. Вуйко Павло не обізвався ні словечком. Устав, і обережно, щоб не струтити свічки на солому, під важив віко скрині. Добув із пере- скринька зложений удвоє аркуш паперу і мовчки поклав на скатер тину... Петро схилив чуприну над ар кушиком... Читав... А раннім-ранком, як сок це ра дісне вставало й колядували різ двяні дзвони, попід білі стріхи ли нула новина: що вуйко Павло, най більший у селі ґазда і скупендряга, записав у тестаменті весь ґрунт на сільську читальию! Люди дивом- дивувались, а дехто забобонний говорив, що це не сам вуйко зро бив, а його син-одинак, Січовий Стрілець, Василько, що п’ятнад цять літ тому, на самісіньке Різдво, звінчався на нічній стежі під Льво- ром з палкою любкою — ,,дум- дум ом “... Кажуть, що на самий Свяг-Ве- чір, в ясну ніівніч, коли зорі так ча рівно процвітають, коли в стайні Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
