Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
так гслоснс заверещ али, що в д о рослих аж у вухах задзвеніло! На дні невеликого кошичка, на м’якій подуш ечці, леж ало малень ке біло-чорне цуценятко. Воно спокій: с спало, нагрівшись під теплими шматами, але. коли тато обереж но вийняв йсго з кошика, 'о н о досить голосно запищ ало 1‘ по-чало безпорадно пацати в пові трі смішними довгими лапками. Тато підніс його до Славка, і той почав обереж но гладити пальчика ми м’яку, сріблясто-білу спинку. Оля не витримала: вхопила собач ку й притулила до грудей. — Доню, — сказав тато, — сьо годні день народження Славка, і це йому від мене подарунок. Але бавитись із собачкою можна й то- *бі, і мамі, і бабусі. А в авті у мене е різдвяні подарунки і для кожного з вас, — для всіх вас, м ої доро генькі. — А як ж е ми назвемо наш ого песика? — запитала Оля. — М о же, Принцем? — Ну, навіщо Принцем, — з а перечила мама. — Який він принц! Він просто песик. Треба якось «простіше. Може Рябксм, він же рябенький... — От гак сказала! — засміявся тато. — Це ж пес породистий, а ти його „Рябком “ Нехай буде Лордом! — Хай бабуся вирішить, ■— сказала мама. — Бабуся в і ас най старша! Бабця подумала і сказала: — Тому, що песика привезли в Свят-Вечір, тому, що його го сподар привіз у таку заметіль, із таким трудом, по снігу й бездоріж жю, це мені нагадало, як бідні па стирі з далеких доріг несли свої дари новонародж еному кусові. Назвімо собачку Даром! З бабусею всі згодились. Так у Свят-Вечір у родині Кулиничів з ’явився новий меш канець — п е сик на ім’я Дар. Марія Жижка Синички В пташиній хаті, на гілочці д е рева, живуть синички —■ дві пташ ки невеличкі. Коли вони мають м а леньких пташенят, Лід очка з бра- тіком Андрійком несуть їм крихіт ки хліба. О днсго чудового літнього ранку прийшла мама будити зі сну Ліду та Андрійка. — Уставайте, діточки, ходімо зо мнею ягідки збирати. П еред вікном почулось голосне цвірінькання птахів. — Ох, ці горобці! Нема від них спокою, цілий день цвірінькають... Мама відчинила вікно. — Лідочко, Андрійку, хутенько вигляньте у вікно! Щ ось цікаве побачите! На гілочці, біля самого вікна, не горобці плигали, а дві невеличкі синички, а трохи далі було ще й Петро Кізко Взимку Захурделило, замело Снігом білим моє село. В хаті сховались люди, Йти не хотять нікуди. Тільки мій, діти малі, Ходим по білій землі. Сніжки хутенько качаємо, Один одного влучаємо. В нас така баба зліпилась, Що і вві сні не снилась. Дітям зима — це радість. Бавитись гарно в громаді. Зморені на ніч до хати Йдемо вечеряти й спати. четверо маленьких пташ ат. Як тільки побачили Ліду й Андрійка, заплигали з гілочки на гілочку, защ ебетали, ніби про щось домов лялись, потім усі ш естеро разом оН'ЛЛИСЬ і полетіли. Чого ж вони прилетіли до вікна й господарів викликали? Може вони прилетіли, щ об п о дякувати за їж у, що Ліда з Ан дрійком їм у холодні місяці вино сили? М оже хотіли їм показати своїх пташ енят, похвалитися, щ о пташ енята вже літати навчились? А як ви думаєте, діточки, — чо му пташ ки під вікно прилетіли? Г а л я Галочка вилізла на стілець — І побачила в дзеркалі дівчинку м а леньку... А в дівчинки очі карі, чорний чубчик, устонька черво ненькі. П одобається Галі та дів чинка! П ростягла Галя ручку — про стягла свою і та. Галя носик свій вшиїпиула — і дівчинка свій також. Галя чубчик свій вхопила — дів чинка свій чубчик торкнула. Галя устонька надула, дівчинка й собі. — Будеш бавитись зі мною? •— Галя дівчинку питає. Але дівчинка на Галю мовчки дивиться зі скла. Галя глянула ва дзеркало — там нема нікого! Д ів чинка ж тут була ■— де ж вона п о ділась? Ох, мала ще наш а Галя, їй того не зрозуміти, що та дівчинка у дзеркалі — то вона сама. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
