Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
найгірший час — больш евицької окупації Галичини. Німецька окупація виявила нові труднощі. Одначе тут була можли ва одверта форма допомоги. За це взялося жіноцтво, гуртую чись у Ж іночій Службі Україні, а пізніше в суспільній секції У країнського Допомог овсго Комітету. Тут зразу молода мати приступила до спів праці. З великим запалом і енер гією проводила вона це діло. Хар чування полонених, що їх перево дили через місто, приміщення бі женців і сиріт, що блукали без за хисту — це все з: аходияо відгук в її душі. А незабаром виринула ще одна потреба — харчування українських в’язнів, що ними з а повнювались тюрми. Ці всі заходи вимагали в-пертости і зручносги і ці прикмети виробила в собі м оло да Осипа. Відчуття обов’язку су проти потребую чої української людини закріпилось у неї н азавж ди. В ході цієї відповідальної праці Осипа була ареш тована ґестапом і ув’язнена, коли в сиротинці, де вона була управителькою , німець ка поліція викрила приміщення станиці ОУН. По двох місяцях п ро тяжних і вичерпую чих її фізично допитах, звільнено її з ув’язнення на інтервенцію управи місцевого У країнського Д опомогового Комі тету. Цей тривож .кий час приніс їй в е лику особисту втрату — від ні м ецької кулі згинув у Станисла- вові наймолодший брат, Михайло. Молодий юнак попав в облаву під час аргш тувань українців і пере платив це життям. Із почуттям важкого жалю і втрати родина виїхала в велику мандрівку. Д орога провадила їх через Ві день до Б аварії, де їх застало з а кінчення війни. Вкоротці вдалося підновити зв ’язок із батьком і бра том в Америці. Це дало надію ка можливість об’єднання, що й п о стало в 1949 р. Після короткого побуту н Че- стері, Па., де проживав батько, р о дина Прабовенських осіла в Ф іля дельф ії. Тут розпочалась бороть ба за прожиток, що виповнювала перші роки наш ого тут поселення. З охотою й завзяттям включила 0 - сипа свої сили в неї. Уміння й гар ту їй не бракувало. Але голозну увагу спрямувала на виховаї-ня дочки. П сза людськими прикме тами, що їй старалася вщіпити, дбала про національну атмосфеоу в родині, про зрозуміння в дитини счоєї української окремішно-сти. Осипа знайш ла цей підхід, що з ним не всім батькам пощ астил; Не втрачаючи авторитету м атер1, ьсна стала найкращою, найближ чою подругою своєї до: і. Виховні оправи спрямували її у- вагу на жіночу організацію . П а м’ятаючи свої початкую чі крохи у Самборі й опісля діяльність у Станиславсві, 'нона вступила до Відділу СУА. На X. Конвенції СУА у 1950 р. О. Грабсвенська мала д о повідь на виховні теми —- на цю справу була тоді спрямована її у- вага. Вона висловила побоюван: я за українське обличчя дітей. Проминули роки. П оза трудно щами, загаданими вгорі, Осипа п е рейш ла затяж ну недугу, що п о трясла її організмом. Але вона п е реборола її. У 1957 р. з охотою заходилась коло заснування ново го 43 Відділу СУА. П еребуваю чи в ньому кілька літ на становищі го лови вона розгорнула всесторонню працю цієї низової клітини. А г о ловне — згуртувала в ньому ж і нок, відданих і жертвенних. В о ни сміливо експериментували під її проводом, оті членки 43 Відді лу. Влаш товували щ ораз то нові імпрези, запрош ували фахівців із доповідами, створили співочий ан самбль. Щ омісячні ширші сходи ни давали членству вгляд у п ра цю Відділу, але також культурну розвагу. Врешті Відділ започатку вав Д итячу Світличку, яка діяла тричі в тижні. У тому всьому їх голова не тільки давала ініціятиву, але не цуралась ніякої роботи. П ригадується, як одного року во на об’їхала більшість членок, щ об зібрати членські вкладки. Від свого Відділу Осипа Г рабе- вепська увійш ла до О круж ної Р а ди у Ф іладельфії і старалася п із нати життя цілої О круги. А на XI. Конвенції СУА вона стала імпрезо- вою реф еренткою Гол. Управи. Н айбільш е розвинула свої провід ницькі й організаційні здібності як голова Окр. Ради. Д ва роки (1965- 1966) проводила О кругою і в тому часі пізнала кожен Відділ, його труднощ і і потреби. Отже, як бачимо, Осипа Грабо- венська послідовно вростала з ор ганізацію, як її членка і провідни ця. Вена використала досвід, при дбаний в Україні, щоб підійти до української людини і заохотити її до організованого життя. При то му враховувала змінені обставини, бо сама в них знайш лася. Але ста ралась викресати в кожній одиниці іскру любок'И і посвяти для свого, рідного. її безпосередній теплим підхід полонив людей. Становище Осипи Грабоиен- ської в Гол. Управі закріплю ва лось. На XII. Конвенції СУА у 1962 р. у Ф ілядельфії її вибрано пресовою референткою , а на XIV Конвенції у 1965 р. вона стала секретаркою Гол. Управи. На ц ьо му пості пробула дві каденції аж до 1971 p., коли то на XVI. Кон венції на Союзівці вибрано її з а ступницею голови. Згідно з поді лом праці в Екзекутиві О. Грабо- венська перебрала зв ’язки ^ Окр. Радами і Відділами СУА. Це була її стихія — отой безпосередній контакт з усім члене твоїм СУА. Як добрий промовець вона відразу знаходила відгук на свої думки і слова, а як добрий організатор відразу бачила, в чому була труд ність Відділу чи Округи. На порозі цієї роботи перейш ла нона важку операцію. Але виду: жавши з неї, повернулась із усім запалом своєї ж ивої вдач? до н а мічених завдань. її намаганням б у ла перебудова фінансової політи ки СУА; вона мріяла, щ об кожна О круга, кожен Відділ у перш у чер гу мав на оці програму своє ї організації, а щойно потім служив своїй громаді. Усім серцем під тримала вона створення Запасно го Фонду ,,Н аш ого Ж иття*', щоб дати наш ому ж урналові міцну під ставу. Треба згадати також про те, що Осипа Грабовенська увійш ла у 1966 р. до Гол. Управи СФУЖО, як реф ерентка молоді. Там вона теж причин илась своїм запалом до здійснення починів, як, напр., про ведення 20-ліття СФУЖО у Ф іля дельфії. Коли врешті сувора недуга п е ремогла її сили, воїна підійшла від праці. До останку цікавилась х о дом справ і розвитком подій. Ми втратили в ній провідну одиницю рідкісного обдарування, що її в нашій дійсності трудно буде з а ступити. J1. Б.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
