Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Сьогодні Ващукам поставили телефон стового з додатком при цьому ряду нових символів, як риба, хрест, цер ковця. У княжій добі (X — X III ст.) дуже поширені були також керамічні пи санки з своєрідним орнаментом „ с о сонки". Це була стилізація вічнозе леної трави, яка в народі символізу вала летючого „небесного змія“, що, згідно з уявленням наших предків, запліднював яйце. Такі писанки були розмальовані жовтими й зеленими поливами. В єгипетській мітології Хнум, бог творець, якого ім’я означає „той, хто ф орм ує", створив яйце світу з глини з ріки Нілю на гончарському крузі. У старовинних єгипетських рисунках є зображений бог Птаг із Мемфісу, який сидить на троні й на гончар ському крузі формує золоте яйце — символ сонця. Як видно, символи, їх значення й функції можна знайти в різних к ра їнах у дуже зближеній і подібній формі. Перед дослідниками ще бага то таємниць жде свого вияснення. Слава Ґеруляк * * * До статті пані Теодозії Савицької В СПРАВІ ЗАВІІЦАНЬ Дуже цікаво було прочитати те, що пані Савицька написала про завіщан- ня. Це правда, що ніхто з членок не думає про свою організацію, яка вже існує майже п’ятдесят років, то м о гла б і повинна б після стільки літ трохи інакше виглядати. Але, правду сказати, ніхто ніколи про те не зга дував, що добре було б членкам па м’ятати про свою організацію. Нехай би там не тисячі, а кілька соток ча сом хто записав, то за п’ятдесят років призбиралось би. А часом ще читаю, що на поминках усі гарно згадували покійну і гарно попрощали її від СУА, і з Централі представниця була, і з цієї сумної нагоди переведено збірку на таку, чи іншу організацію, але забули про СУА. Хочу Вам усім тут сказати, що й я не думала про запис, але як прочи тала про „Завіщання“, то таки поду мала, що то гріх забути про СУА, і не скажу Вам скільки, а таки щось там зараз записала. Як відійду, то хай знають, що я була правдива Союзянка. (Докінчення) ...„це прийшов Федя Стонаць- кий, напарник Івана Івановича. На одному варстаті працюють, тільки в різкі зміни. Прийшов Федя Сто- нацький з новим туго набитим портфелем. — Добрий вечір вам! — Дядю Федю, а ми телевізо ра купили! — гукнув Володя. — Телевізора? Це добре. — Кольорового! — Кольорового? Це добре. — А пальто не купили, — зіт хнула Ольга Архипівна. — Пальто? Це добре. — До-обре? — Тобто, я хотів сказати... Я он портфеля купив. — А що ти збираєшся в ньому носити? — запитав Ващук. — Я знаю? Йду. Дають порт фелі. Став. Взяв. — Дають? — здивувався Мо- зель. Сусідка Тося його просвітила: — Те чого багато — продають, а те чого мало — - дають. За гроші звичайно. — А ну, покажи, що ти там ку пив? — поцікавився Ващук. — Не відкривається. — Щ о не відкривається? — Портфель не відкривається. Закритися — закрився, а відкри тися ке хоче. Сусідка Тося тут таки поради ла: — То треба подивитися на яр личок, яка фабрика робила, від правити на фабрику, хай обміня ють на такий, що відкривається. — ...і не закривається, — додав Сашко. — Треба, — погодився Федя, — — тільки куди? Ярличок всереди ні... — Набитий він у тебе, чим ти його набив? — Йшов — давали, став — у- зяв — вшпилив Сашко. — Ну да — не сприйняв іронії Стонацький. — А ну давайте, — запропо нував Сашко, — спробую відкри ти. Правда мій профіль — елек троніка, але невже людина з май же закінченою вищою технічною освітою не спроможеться відкрить портфеля? — Часом, — зітхнув Ващук, — не вищої освіти, а молотка треба. Сашко заходився коло портфе ля. Ольга Архипівна зітхнула: — І що за день такий покупний? Старий — телевізора, Федя — портфеля. — А ще як ваш телевізор пра цюватиме, як у товариша Сто* нацького портфель відчиняється, — не втрималась Сусідка Тося". А Сусідьку Тосю не покидала цікавість: — Та ша, годі вам, от цікаво, чим товариш Стонацький свого портфеля натрамбував? Стонацький дістав з портфеля головку капусти: — Ось капусту взяв... — Давали — взяв, — знову підпустив шпильку Сашко. — Ну да, — Федя ні іронії, ні жартів не розумів. — Ще ось бі лила... — Ти що, ремонт робитимеш? — поцікавився Ващук. — Чому ж ремонт? Я так... — Давали — став, взяв, ■— це, звичайно, Сашко. — І правильно зробили, — за грала очима до Феді Сусідка Тося, бо чоловіка вона не мала, а Федя, у свої сорок два роки, був тим ча сом холостяком, — і правильно зробили. Тепер люди беруть не тоді, коли треба, а тоді коли є. — Ну да. Щ о я ідіот, ходити з пустим портфелем? — Ти, Федю, хазяйська дитина, — сказав Ващук, — що ти там ще узяв ? Федя Стонацький дістав з порт феля мя-сорубку. Сусідка Тося і Ольга Архипівна тихо застогнали від захоплення. — Для чого тобі мясорубка?— здивувався Ващук. — Холостяк, харчуєшся по їдальнях... Сусідка Тося знову заграла очи ма до Феді Стонацького: — І правильно, і правильно, то варишу Стонацький, зробили. За товариша Стонацького тепер кож на женщина піде, бо кожна женщи- на добре знає, що таке в наш час мясорубка. Мясорубка в наш час проблема! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
