Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Сьогодні Ващукам поставили телефон стового з додатком при цьому ряду нових символів, як риба, хрест, цер ковця. У княжій добі (X — X III ст.) дуже поширені були також керамічні пи санки з своєрідним орнаментом „ с о сонки". Це була стилізація вічнозе леної трави, яка в народі символізу вала летючого „небесного змія“, що, згідно з уявленням наших предків, запліднював яйце. Такі писанки були розмальовані жовтими й зеленими поливами. В єгипетській мітології Хнум, бог творець, якого ім’я означає „той, хто ф орм ує", створив яйце світу з глини з ріки Нілю на гончарському крузі. У старовинних єгипетських рисунках є зображений бог Птаг із Мемфісу, який сидить на троні й на гончар ському крузі формує золоте яйце — символ сонця. Як видно, символи, їх значення й функції можна знайти в різних к ра їнах у дуже зближеній і подібній формі. Перед дослідниками ще бага то таємниць жде свого вияснення. Слава Ґеруляк * * * До статті пані Теодозії Савицької В СПРАВІ ЗАВІІЦАНЬ Дуже цікаво було прочитати те, що пані Савицька написала про завіщан- ня. Це правда, що ніхто з членок не думає про свою організацію, яка вже існує майже п’ятдесят років, то м о гла б і повинна б після стільки літ трохи інакше виглядати. Але, правду сказати, ніхто ніколи про те не зга дував, що добре було б членкам па м’ятати про свою організацію. Нехай би там не тисячі, а кілька соток ча сом хто записав, то за п’ятдесят років призбиралось би. А часом ще читаю, що на поминках усі гарно згадували покійну і гарно попрощали її від СУА, і з Централі представниця була, і з цієї сумної нагоди переведено збірку на таку, чи іншу організацію, але забули про СУА. Хочу Вам усім тут сказати, що й я не думала про запис, але як прочи тала про „Завіщання“, то таки поду мала, що то гріх забути про СУА, і не скажу Вам скільки, а таки щось там зараз записала. Як відійду, то хай знають, що я була правдива Союзянка. (Докінчення) ...„це прийшов Федя Стонаць- кий, напарник Івана Івановича. На одному варстаті працюють, тільки в різкі зміни. Прийшов Федя Сто- нацький з новим туго набитим портфелем. — Добрий вечір вам! — Дядю Федю, а ми телевізо ра купили! — гукнув Володя. — Телевізора? Це добре. — Кольорового! — Кольорового? Це добре. — А пальто не купили, — зіт хнула Ольга Архипівна. — Пальто? Це добре. — До-обре? — Тобто, я хотів сказати... Я он портфеля купив. — А що ти збираєшся в ньому носити? — запитав Ващук. — Я знаю? Йду. Дають порт фелі. Став. Взяв. — Дають? — здивувався Мо- зель. Сусідка Тося його просвітила: — Те чого багато — продають, а те чого мало — - дають. За гроші звичайно. — А ну, покажи, що ти там ку пив? — поцікавився Ващук. — Не відкривається. — Щ о не відкривається? — Портфель не відкривається. Закритися — закрився, а відкри тися ке хоче. Сусідка Тося тут таки поради ла: — То треба подивитися на яр личок, яка фабрика робила, від правити на фабрику, хай обміня ють на такий, що відкривається. — ...і не закривається, — додав Сашко. — Треба, — погодився Федя, — — тільки куди? Ярличок всереди ні... — Набитий він у тебе, чим ти його набив? — Йшов — давали, став — у- зяв — вшпилив Сашко. — Ну да — не сприйняв іронії Стонацький. — А ну давайте, — запропо нував Сашко, — спробую відкри ти. Правда мій профіль — елек троніка, але невже людина з май же закінченою вищою технічною освітою не спроможеться відкрить портфеля? — Часом, — зітхнув Ващук, — не вищої освіти, а молотка треба. Сашко заходився коло портфе ля. Ольга Архипівна зітхнула: — І що за день такий покупний? Старий — телевізора, Федя — портфеля. — А ще як ваш телевізор пра цюватиме, як у товариша Сто* нацького портфель відчиняється, — не втрималась Сусідка Тося". А Сусідьку Тосю не покидала цікавість: — Та ша, годі вам, от цікаво, чим товариш Стонацький свого портфеля натрамбував? Стонацький дістав з портфеля головку капусти: — Ось капусту взяв... — Давали — взяв, — знову підпустив шпильку Сашко. — Ну да, — Федя ні іронії, ні жартів не розумів. — Ще ось бі лила... — Ти що, ремонт робитимеш? — поцікавився Ващук. — Чому ж ремонт? Я так... — Давали — став, взяв, ■— це, звичайно, Сашко. — І правильно зробили, — за грала очима до Феді Сусідка Тося, бо чоловіка вона не мала, а Федя, у свої сорок два роки, був тим ча сом холостяком, — і правильно зробили. Тепер люди беруть не тоді, коли треба, а тоді коли є. — Ну да. Щ о я ідіот, ходити з пустим портфелем? — Ти, Федю, хазяйська дитина, — сказав Ващук, — що ти там ще узяв ? Федя Стонацький дістав з порт феля мя-сорубку. Сусідка Тося і Ольга Архипівна тихо застогнали від захоплення. — Для чого тобі мясорубка?— здивувався Ващук. — Холостяк, харчуєшся по їдальнях... Сусідка Тося знову заграла очи ма до Феді Стонацького: — І правильно, і правильно, то варишу Стонацький, зробили. За товариша Стонацького тепер кож на женщина піде, бо кожна женщи- на добре знає, що таке в наш час мясорубка. Мясорубка в наш час проблема! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
