Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Марія Павлівна цікавилась гро мадським життям Філядельфії, по мірі сил учащала на імтірези, хоч дедалі більше втрачала слух, і де її змусило покинути свою улюбле ну педагогічну діяльність і зосе редитись на журналі. Проте, во на розуміла все, що до неї гово рили і навіть не перепитувала. Її жваві глибокі чорні очі не відри вались від співрозмовця, і вона ні би серцем слухала. Цікавилась у- сім, але не поспішала засуджувати ті чи інші вчинки, а на мої запи тання про деякі філядельфійські сенсації часом відповідала, що во на не дсбре чує, то як слід всього не знає. Майже до кінця свого світлого, трудового життя Марія Павлівна ке покидала праці. В останній рік пані Лідія Бурачинська їй пома гала з усіх сил, щоб таки не р о зірвати цей тісний зв'язок твору і творця, а співробітники намага лися вчасно і слухняно постачати матеріял. Але настав кінець — і тепер Марія Павлівна Юрке-вич ■— лише у наших спогадах. А проте, не тільки в спогадах. Лишилась ї ї традиція. Чи ж дума ла я, що кілька літ по її смерти мені судилося перейняти ї ї обо в’язки? Я відмовлялась, з бага тьох причин мені було важко взя ти це редакторство, але коли пані Лідія згадала, що справу Марії Павлівни треба продовжувати — я погодилсь. І от тепер листуюсь я з своїми авторами так, як колись Марія Па влівна із своїми... Але, правда, не так. Я намагаюсь бути такою, як вона, але мабуть інакша. В кожнім випадку, і для мене мої співавто ри — як своєрідна сім’я, ■— вони для мене живі люди, що з ними я хотіла б особисто приятелювати. Час і інші обов’язки не дають ме ні змоги виконати те, що я хоті ла б, але в серці таке відчуття є, і я сподіваюсь, що мої дорогі ко леги це відчувають. Вони також пам’ятають нашу любу Марію Па влівну і, з уваги до неї, добре ставляться й до мене. Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — це рух. З афоризмів Гр. Сковороди Відгуки У Вістях з Централі в березне вому числі ,,Нашого Життя“ ми стецька референтка Гол Управи СУА Слава Ґеруляк писала про мистецькі виставки, які влашто вують Відділи СУА. ї ї вказівки найшли відгук, про що свідчить лист, який одержала вона від го лови 12 Відділу СУА, Клівленд. Дорога Пані Славо! З приємністю читали ми в берез невому числі „Нашого Життя44 Вашу відозву в справі відповідного рівня мистецьких виставок чи інших ми стецьких виступів. Вітаємо ту ідею сердечно. З нагоди Річних Зборів нашого мі сцевого Відділу УККА ми вислали до них письмо з нашими різними поба жаннями, де, між іншим, запропону вали щось подібне, а саме, щоб Відділ УККА покликав Комісію знавців, до якої різні організації, які виступають в американському світі, репрезенту ючи українське мистецтво і т. п., зго- лошували б свій плян і дістали від даної комісії одобрення, що вони є правильно підготовані до виступу. Спонукали нас до того різні випадки в нашій громаді. Ще не знаємо, який вислід буде мати ця наша пропозиція. Наші майбутні мистецькі почини будемо голосити у Вас завчасу. Недавно відбули ми мистецьку ви~ ставку з маестром Гніздовським. Ми вдоволені з перебігу, про подро биці напевно розкаже Рам маестро сам. Напевно приємно Вам буде по чути, що більшу частину доходу з тієї імпрези ми призначили на Му зей СУА. Була ще в нас ідея влаштувати ім презу про цей Музей, Із ціллю запі знати з ним наш Клівленд. Можливо це зробить на осінь Окружна Рада. Наше питання: чи приїхала б п-ні О. Грабовенська з такою доповіддю? Остаємось із щирим привітом — Дарія Городиська голова 12 Відділу СУА ім. Ол. Пчілки в Клівленді *** ЩЕ ПРО ПИСАНКУ Запит Союзянки з Шикаґо: Як да леко сягає писання писанок у мину ле? В одному джерелі я знайшла, що від 13-го стол., але без будь-якого пояснення. Традиція писання пиганок на У к ра їні походить ще з псрсдхристиян- ських часі». Для наших предків яйце відогравало важливу ролю в бага тьох релігійних ритуалах. Через свою специфічну ферму воно стало симво лом сонця, яке своїм життєдайним промінням пробуджувало, заплідню вало й відроджувало природу по дов гій зимі. На те вказують космогонічні знаки, тобто символічні зображення сонця та інших небесних світил, які дуже часто виступають в орнаментиці пи санок. Також жіночі зображення бо- гинь Жити, Мокоші, Берегині, Вели кої Богині, символи життя і плодю- чости, дуже поширені в 5— 6 стол. по Хр. в ужитковому мистецтві, свід чать про їхнє передхристиянське по ходження. М ожна припускати, що деякі роди орнаменту на писанках, як, напри клад, меандр, походять ще з часів палеоліту, ЗО— 40 тисяч років тому. Трипілля, знане із своєї високоми стецької кераміки (3500 років перед Христом), залишило нам свій спіраль ний орнамент, прикладом якого є т. зв. ,,безконечник“. Із приходом християнства писанки, як і більшість старовинних мотивів, увійшли в нову релігійну систему, они стали символом Воскресіння Хри- Керамічна писанка з орнаментом „со- сонки“, яка символізує „небесного змія“
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
