Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нарис із б у д н ів ІВАННА скопляк У 100-ЛІТТЯ Н АРО ДИН КОНСТАНТИНИ МАЛИЦЬКОЇ Константина Малицька — це ве ликий педагог і провідниця жінок Західньої України. Народилась у 1872 році (торік ми відзначили її 100-літні роковини) і впродовж сво го життя (померла у 1947 році) вло- жила багато цінних починів у гро мадське життя. Була знаменитим промовцем і добре володіла пером. Писала для дітей оповідання і сце нічні картини. Багато її віршів ста ли маршовими піснями, Полишила працю „Дещо з історії жіночого ру- ху“ (1903) і видання для дітей „Ма лі герої“ і „Гарфа Леїлі“. — Ред. V Проминаючі літа розвивають і скріплюють духово й фізично ді тей та молодь. Для них вони — відчинені двері у світ, у Зідоібутки, у майбутнє. Старших, навіть най більш знаменитих, відсувають у тінь, у забуття. Одначе, поруч у- сіх новочасних здобутків, часто таких, що ущасливлюють людину, не можемо залишити прогалини в послідовності генерацій. Людина від первісних часів крокувала од на за одною, чи то в добрій чи ли хій годині. 100 це поважне число, але 100 літ? Го, го, встаньте, по клоніться ! Не всіх цікавить, як людина зма галася й досягла верхів. Але ж усе таки хочеться збагнути, кудою во на крокувала, скільки перескочила колоїд, заки стала відомою і зали шила за собою слід праці й досяг нень. Може тому, що нашій спільноті довелося пережити дві війни і ве ликий „ісход“ з рідної землі, шу каємо чогось яснішого, веселішо го, може, навіть більш гумори стичного. Поважна, у всіх своїх діях кон секвентна жінка сл. п. Коїнстанти- на Малицька, у товаристві близь ких нераз згадувала переживання, які у слухачів викликували без журний сміх. У 100-ліття її народин стає во на перед нами, як людина з почут тям гумору, який не покидав її, навіть у несприятливих умовинах. Наїзд москалів 1914 року на Га личину. Вибирають кільканадцять закладників з-поміж чільних на ших громадян: д-ра Федака, К. Паньківського, мабуть (прелата {Ку мицького, адвоката Миколу LLIyxe- вича ще і ще когось, а в тому о- динісіку жінку Константану Ма- лицьку, учительку школи ім. Шев ченка у Львові. Опинилися вони далеко, в глибині Азії в Забай каллі. Закладники жили там порів няно вільно. Пані Константану примістили у киргизькій оселі се ред риболовів. Мучило її там спіз- нене листування і брак книжок, а- ле, повернушись до Львова (ма буть, у 1920 р.) згадувала цей відтинок свого життя навіть весе ло. В загальному автохтони відно силися до ноівачки приязно. Го сподар хати, де жила, називав її „хитрою австрійкою", тому що давала ссібі раду, ще й іншим по магала. У своїй хаті, вистеленій проти морозу повстю, завела шко лу для киргизят. Брак таблиці за ступила залізним, чорним кітлом, а крейдою були сухі кусні вапна. Помагала й заступала господаря при плетінні сітей на риби, бо . . . пригадала собі давні ручні робо ти, яких училася в семінарії. І тут псічула признання у формі ,,вот хитрая австрійка Радо співжила з тубільцями, святкувала враз з ними їхні свята, училася їхніх пісень, дуже, дуже немелодійних. Прощали її з жа лем і запрошували відвідати. Після повороту до Львова жі ноцтво зорганізувало їй зустріч з громадянством у залі Муз. Інсти туту ім. Лисенка. Почався вечір у поважному настрою привітами та признаннями, але скоро перемі нився у дружню, майже веселу зу стріч. Поштовх до такого настрою і змісту вечора дала сама Коїнстан- тина Малицька. Між двома світовими війнами в Галичині дуже оживилося життя товариське, культурне, політичне. Відроджувалися давні товариства, організовано нові по селах, містеч ках, містах. Львів вів перед. При видавництві „Нова Хата“, яке ви давало жіночий місячник тої ж на зви, засновано своєрідний клюб з тижневими сходинами. Кого там не було! Настрій, чи зміст клюбсві надавали Олена Залізняк, Іринїа Павликовська, Ліда Бурачинська, Ірина Бонковськ'а і багато інших, а між,ними молода адептка журна лістики, свіжо-спечена магістер Ляса Старосольська. Вечори були прецікаві. Дві чи три кімнатки ледве вміщували при сутніх, стільців постійно бракува ло. Але настрій! — який зосе реджений і повний зацікавлення. Мало хто вискакував з домівки ра ніше, хоч львівські трамваї їздили тільки до 11 год. вечора, а тоді чимчикуй люба, піішки на гору Те- атинської чи Городецької. Але в нас тоді було безпечно на вули цях, а вдвох то і приємно. Одного дня заповіджено допо відь Константани Малицької на тему . . . „Косметика наших ба бунь"! Неймовірно! Константина Малицька •— торкає косметику! Світ кінчиться! Приміщення клю- бу набите поза пороги кімнат. Крім напарів чи обкладів з ко рінців, листків, квітів, кушів, де рев — треба було випробувати мі шанину з яйця, гліцерину й цитри ни, від якої шкіра обличчя має стати делікатнішою. Доповідачка описує, як приготовляла і випро бувала це на своєму обличчі і зра зу відчула, що шкіра стягається так, що годі відкрити уста (забу ла відділити білок яйця). В хвили ні зневіри до відродженого вина ходу прабабунь чує стукіт у двері і голос близького сусіда д-ра P., який має переказати щось важли ве. Що ж діяти? Не час змивати сліди косметики. Закриває, закру чує обличчя рушником і крізь шпарку дверей, показується госте ві. — Що ж то вам, пані, зуби бо лять? Вибачте, не буду клопота ти. Спасенна думка. Так, так зуби — зуби болять дуже. А зісохлі від білка уста ледве пропускають не виразні з відчаю і доісади слова. НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1973 Ш
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
