Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нарис із б у д н ів ІВАННА скопляк У 100-ЛІТТЯ Н АРО ДИН КОНСТАНТИНИ МАЛИЦЬКОЇ Константина Малицька — це ве ликий педагог і провідниця жінок Західньої України. Народилась у 1872 році (торік ми відзначили її 100-літні роковини) і впродовж сво го життя (померла у 1947 році) вло- жила багато цінних починів у гро мадське життя. Була знаменитим промовцем і добре володіла пером. Писала для дітей оповідання і сце нічні картини. Багато її віршів ста ли маршовими піснями, Полишила працю „Дещо з історії жіночого ру- ху“ (1903) і видання для дітей „Ма лі герої“ і „Гарфа Леїлі“. — Ред. V Проминаючі літа розвивають і скріплюють духово й фізично ді тей та молодь. Для них вони — відчинені двері у світ, у Зідоібутки, у майбутнє. Старших, навіть най більш знаменитих, відсувають у тінь, у забуття. Одначе, поруч у- сіх новочасних здобутків, часто таких, що ущасливлюють людину, не можемо залишити прогалини в послідовності генерацій. Людина від первісних часів крокувала од на за одною, чи то в добрій чи ли хій годині. 100 це поважне число, але 100 літ? Го, го, встаньте, по клоніться ! Не всіх цікавить, як людина зма галася й досягла верхів. Але ж усе таки хочеться збагнути, кудою во на крокувала, скільки перескочила колоїд, заки стала відомою і зали шила за собою слід праці й досяг нень. Може тому, що нашій спільноті довелося пережити дві війни і ве ликий „ісход“ з рідної землі, шу каємо чогось яснішого, веселішо го, може, навіть більш гумори стичного. Поважна, у всіх своїх діях кон секвентна жінка сл. п. Коїнстанти- на Малицька, у товаристві близь ких нераз згадувала переживання, які у слухачів викликували без журний сміх. У 100-ліття її народин стає во на перед нами, як людина з почут тям гумору, який не покидав її, навіть у несприятливих умовинах. Наїзд москалів 1914 року на Га личину. Вибирають кільканадцять закладників з-поміж чільних на ших громадян: д-ра Федака, К. Паньківського, мабуть (прелата {Ку мицького, адвоката Миколу LLIyxe- вича ще і ще когось, а в тому о- динісіку жінку Константану Ма- лицьку, учительку школи ім. Шев ченка у Львові. Опинилися вони далеко, в глибині Азії в Забай каллі. Закладники жили там порів няно вільно. Пані Константану примістили у киргизькій оселі се ред риболовів. Мучило її там спіз- нене листування і брак книжок, а- ле, повернушись до Львова (ма буть, у 1920 р.) згадувала цей відтинок свого життя навіть весе ло. В загальному автохтони відно силися до ноівачки приязно. Го сподар хати, де жила, називав її „хитрою австрійкою", тому що давала ссібі раду, ще й іншим по магала. У своїй хаті, вистеленій проти морозу повстю, завела шко лу для киргизят. Брак таблиці за ступила залізним, чорним кітлом, а крейдою були сухі кусні вапна. Помагала й заступала господаря при плетінні сітей на риби, бо . . . пригадала собі давні ручні робо ти, яких училася в семінарії. І тут псічула признання у формі ,,вот хитрая австрійка Радо співжила з тубільцями, святкувала враз з ними їхні свята, училася їхніх пісень, дуже, дуже немелодійних. Прощали її з жа лем і запрошували відвідати. Після повороту до Львова жі ноцтво зорганізувало їй зустріч з громадянством у залі Муз. Інсти туту ім. Лисенка. Почався вечір у поважному настрою привітами та признаннями, але скоро перемі нився у дружню, майже веселу зу стріч. Поштовх до такого настрою і змісту вечора дала сама Коїнстан- тина Малицька. Між двома світовими війнами в Галичині дуже оживилося життя товариське, культурне, політичне. Відроджувалися давні товариства, організовано нові по селах, містеч ках, містах. Львів вів перед. При видавництві „Нова Хата“, яке ви давало жіночий місячник тої ж на зви, засновано своєрідний клюб з тижневими сходинами. Кого там не було! Настрій, чи зміст клюбсві надавали Олена Залізняк, Іринїа Павликовська, Ліда Бурачинська, Ірина Бонковськ'а і багато інших, а між,ними молода адептка журна лістики, свіжо-спечена магістер Ляса Старосольська. Вечори були прецікаві. Дві чи три кімнатки ледве вміщували при сутніх, стільців постійно бракува ло. Але настрій! — який зосе реджений і повний зацікавлення. Мало хто вискакував з домівки ра ніше, хоч львівські трамваї їздили тільки до 11 год. вечора, а тоді чимчикуй люба, піішки на гору Те- атинської чи Городецької. Але в нас тоді було безпечно на вули цях, а вдвох то і приємно. Одного дня заповіджено допо відь Константани Малицької на тему . . . „Косметика наших ба бунь"! Неймовірно! Константина Малицька •— торкає косметику! Світ кінчиться! Приміщення клю- бу набите поза пороги кімнат. Крім напарів чи обкладів з ко рінців, листків, квітів, кушів, де рев — треба було випробувати мі шанину з яйця, гліцерину й цитри ни, від якої шкіра обличчя має стати делікатнішою. Доповідачка описує, як приготовляла і випро бувала це на своєму обличчі і зра зу відчула, що шкіра стягається так, що годі відкрити уста (забу ла відділити білок яйця). В хвили ні зневіри до відродженого вина ходу прабабунь чує стукіт у двері і голос близького сусіда д-ра P., який має переказати щось важли ве. Що ж діяти? Не час змивати сліди косметики. Закриває, закру чує обличчя рушником і крізь шпарку дверей, показується госте ві. — Що ж то вам, пані, зуби бо лять? Вибачте, не буду клопота ти. Спасенна думка. Так, так зуби — зуби болять дуже. А зісохлі від білка уста ледве пропускають не виразні з відчаю і доісади слова. НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1973 Ш
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
