Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Цікаве життя жінки антрополога МАРТА ТАРНАВСЬКА (Закінчення) Марґарета рішила всеціло присвя титись науці: в Ріо Форчюнові ба чила партнера, що з ним спільно могла плянувати дослідну роботу в терені. Населення острова Манус — плем’я енергійних рибалок і тор гівців, що будують свої доми на стовпах у солоних ляґунах — на род дуже працьовитий, майже „пу ританський який вірить у те, що духи предків мають силу карати ледачих. Ріо організував свої об сервації навколо важливіших по дій громади села, в якому вони жили, а Марґарета концентрувала всю свою увагу на дітях. Вона зі брала 35,000 рисунків маленьких „дошкільного" віку дітей. Всупе реч сподіванням, ці рисунки до вели, що легкий анімізм, такий притаманний дітям нашої цивіліза ції, які залюбки рисують людину в місяці та хати із людськими об личчями, зовсім відсутній серед ді тей примітивного народу Манус. Після кількох місяців перебу вання на Манус, Марґарета з чоло віком повернулися до Ню Йорку: Рі'о продовжувати студії у Колюм- бійському університеті, Марґаре та до своєї праці в музею — і обоє для остаточного завершення своїх дослідів у терені у формі науко вих публікацій. Це були важкі ча си фінансової кризи в Америці, платні скорочувано, банки банкро тували. Новозеляндець Ріо з тру дом пристосовувався до життя се ред чужих йому американців, а амбітному молодому науковцеві бути чоловіком славної вже тоді Марґарет Мід теж напевно не бу ло легко. Марґарета написала тоїді свою книгу „Доростання на Новій Гвінеї", а Ріо закінчив своїх „Ча клунів Добу". При кінці 1931 року, заощадив ши гроші, що прийшли із гонора рів Марґаретиної книжки про Са моа, та отримавши додаткові фон ди на чергові антропологічні дослі ди, подружжя знову виїхало в те рен, цього разу до Нової Гвінеї. Головна тема, що їй присвятила тепер усю свою увагу Марґарет Мід — це були різні способи, ви значення статевих ролей, що їх накладає на жінок і чоловіків ві зерунок їхньої культури. В трьох народів Нової Гвінеї, що їх тепер досліджувала Марґарет Мід, ці ро лі були розподілені дуже по-різ ному. Серед лагідного, хронічно недоживленого гірського племени Арапеш головна роля і чоловіків і жінок — годувати, вирощувати ді тей. Це люблячі, терпеливі батьки, що допомагають одне одному, це люди ніжні, працьовиті, що пра цюють кооперативними групами. Свої скромні ощадності витрача ють вони на музику, танці та нову моду, що приходить до них від торгових племен із побережжя. Найбільша турбота племени Ара пеш — факт, що їжі ніколи не бу ває подостатком і що кожне на ступне покоління менше ростом від своїх батьків. Арапешці склонні до пасивности, а через те постійно стають жертвою своїх ворогів . Плем’я Мундуґумор, натомість, ■— це агресивні канібали, що змалку плекають у дітей нахил до насиль ства й ненависти. Жінка цього пле мени такі ж настирливі та енергій ні, як і чоловіки. Народжувати й виховувати дітей — для них неба жаний, нестерпний обов’язок. Ді тей у цьому племені взагалі не лю блять і дають їм це змалку відчу ти. Жінки Мундуґумор займаються готуванням їжі, чоловіки зайняті інтригами та війною. Знову ж се ред невеличкого племени Чамбулі, що живе на побережжі одного із найкращих озер Нової Гвінеї, ро лі чоловіків і жінок визначені зо всім протилежно, ніж у нашій за хідній цивілізації. Серед Чамбулі — жінки сильні, моторні, ділові. Вони — непричепурені жодними орнаментами чи прикрасами — ве дуть усі головні життєві справи: працюють продуктивно в коопера тивних групах, рибалять, торгу ють. Чоловіки, натомість, веселі, легковажні, удекоровані й прикра шені орнаментами, різьблять, ма люють, ходять на закупи, вправ - ляються в ритуальних танцях, зай маються театром. Під час перебування на Новій Гвінеї Марґарета і Ріо познайо милися і деякий час спільно пра цювали з колеґою-антропіолюгом, бритійцем Греґорі Бейгсожш. Дружба Марґарети з Греґорі роз винулась у романтичний зв’язок і після повороту з Ноївої Гвінеї на ступив повний розрив із Ріо. Мар ґарет Мід вийшла заміж утретє. Після кількох літ в Америці, після нової книги про „Стать і темперамент у трьох примітивних суспільствах", що появилася дру ком у 1935 році — Марґарет Мід знову виїхала на антропологічні досліди в терен, тим разом спіль но із Греґорі Бейтсоном, на острів Балі в Індонезії. Це вже була по рівняно вис оікорозв инена культури, З ОДНОМІЛЬЙОїННИМ населенням, що мало розвинену мову й письмо. Умовини життя для пари дослідни ків не були тут такі примітивні й аскетичні, як на Новій Гвінеї. Мар ґарета з чоловіком прожили тут два роки, досліджуючи церемо- ніяльне життя Балі. В своїх дослі дах вони почали застосовувати но ві методи етнологічного запису та вперше на більшу скалю почали використовувати техніку докумен тальної фотографії. Плодом цієї праці була спільна книга Марґа рет Мід та Греґорі Бейтсона ,,Ба- лінезійський характер". Не зважаючи на перестороги лі карів, усі ці роки Марґарета не втрачала кадії, що в неї будуть колись діти. Ще будучи жінкою Ріо, Марґарета мала кілька ранніх поранень. Те саме повторилося те пер, коли вона стала дружиною Бейтсона. Але в 1940 році, повер нувшись уже до* Америки, Марґа рета знову завагітніла і цим разом дола була їй ласкавого і вона привела на світ донечку, Катери ну. Марґарет Мід після війни зда- ву їздила в терен — відвідувала давніше досліджувані місця, роби ла порівняння, писала нові праці, проте материнство — як про це свідчать сторінки автобіографії •— вона вважала одним із головних своїх досягнень. Сьогодні Марґарет Мід (яка піз НАІІІЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1973 м
Page load link
Go to Top